|
Після гріхопадіння, Адама і Єву виганяють із раю, де жили вони без турботи і смутку. Вони змушені перебратися на Землю, де долею чоловіка стало добувати [[хліб]] свій насущний у поту, а жінки — народжувати в муках. Майбутнє їм стало невідомим доти, доки воно не стане теперішнім, а райський сад став недосяжною далечиною. Єва стала причиною того, що «парадіз» — рай (або по-давньоіранському «звідусіль відгороджене місце») тепер можна заслужити лише ціною безгрішного, праведного життя.
== Гріхопадіння з точки зору [[Виклад Божого Принципу|Божого Принципу]] ==
Святий Павло говорив: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би…» (Рим. 3:10 —11). Усвідомлюючи жалюгідне становище людей, він тужив: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина!» (Рим. 7:22—24). Отже, виявляється, що в людині є протиріччя. Її тягне у дві протилежні сторони: первозданна душа прагне втілити добрі бажання, а зла душа — злі бажання. Їхні прагнення ведуть у людському «я» запеклу боротьбу одне з одним, намагаючись утілити в життя дві взаємовиключні цілі. Будь-яка форма існування приречена на занепад, доки в ній залишається таке протиріччя. Тому людина, маючи в собі протиріччя, живе на межі руйнування. Християнство каже, що людина опинилася в такому руйнівному стані внаслідок гріхопадіння. На людський інтелект гріхопадіння вплинуло таким чином, що люди опинилися в темряві незнання. У результаті гріхопадіння люди втратили знання про Бога і перестали відчувати Його Серце, унаслідок чого воля людей виявилася нездатною направляти їх до досягнення цілей, які приносять радість Богу. Без правильного функціонування інтелекту, емоцій і волі неможливо жити життям істинної людини.
У Біблії багато важливих моментів описано за допомогою символів та метафор. Корінь гріха полягає не в тому, що прабатьки людства з’їли якийсь плід, а в тому, що вони вступили в недозволені статеві стосунки з ангелом, символічно названим змієм. Унаслідок цього вони примножили не Божий родовід добра, а сатанинський родовід зла. Створюючи людину, Бог наділив її духовним і фізичним «я». Гріхопадіння людей також відбувалося у двох вимірах: духовному і фізичному. Коли ангел і Єва вступили один з одним у статеві стосунки, сталося духовне гріхопадіння, а коли в статеві стосунки вступили Єва і Адам, сталося фізичне гріхопадіння. Люцифер, якому здавалося, що він отримував любові Бога менше, ніж заслуговував, захотів, спокусивши Єву, зайняти серед людей позицію, схожу на ту, яку він мав у світі ангелів, будучи для них каналом любові Бога. Такими були його мотиви, які дали початок духовному гріхопадінню. Люцифер, який залишив свою позицію через надмірне бажання любові, і Єва, яка прагнула того, щоб очі її розкрилися, як у Бога, ще не будучи готовою до цього (Бут. 3:5—6), створили умову для взаємодії. [[Дія віддавання та приймання|Дія віддавання та прийняття]], що виникла внаслідок цього, дала початок силі любові не за Принципом, яка проявилася в недозволених Богом статевих стосунках на духовному рівні. Єва вирішила об’єднатися, хоча б після цього, з тим, хто первісно повинен був стати її чоловіком, і звабила Адама з надією на те, що це допоможе їй повернутися до Бога і позбавить відчуття страху, викликаного гріхопадінням. Такою була мотивація Єви, яка призвела до фізичного гріхопадіння. Адам, відповівши Єві, яка займала позицію архангела, створив умову для взаємодії з нею, і сила любові не за Принципом, яка виникла між ними в результаті дії віддавання та прийняття, спрямувала їх одне до одного. Під її впливом Адам залишив свою первісну позицію і зрештою вступив у заборонені Богом статеві стосунки з Євою на фізичному рівні.
Коли прабатьки людства згрішили, вони пов’язали себе кровною спорідненістю з Люцифером. У результаті виникла [[чотирьохпозиційна основа]], що належала сатані, і всі люди почали народжуватися як його діти. Навіть сатана не може продовжувати чинити зло, не маючи об’єкта, з яким він міг би створити умову для взаємодії і вступити в [[Дія віддавання та приймання|дію віддавання та прийняття]]. Об’єктами сатани є злі духи, які перебувають у [[Духовний світ|духовному світі]], а об’єктами злих духів — духовні «я» злих людей на землі, об’єкти яких, у свою чергу, — їхні фізичні «я». Таким чином, влада сатани здійснюється через вплив злих духів на земних людей і проявляється в діях їхніх фізичних «я».
Усезнаючий і всемогутній Бог знав про гріховні дії прабатьків людства і мав змогу відвернути їх. Чому ж Він не втрутився і не запобіг гріхопадінню?
# Заради збереження абсолютності й досконалості принципу творення.
# Заради того, щоб тільки Бог був Творцем.
# Заради того, щоб зробити людину господарем творіння.
== Гріхопадіння в мистецтві ==
|
