Донато Браманте: відмінності між версіями

'''Дона́то Брама́нте''' ({{lang-it|Donato Bramante}}; [[1444]] — [[11 березня]] [[1514]]) — справжнє ім'я Донато Лаццарі, італійський [[архітектор]] епохи [[Відродження]]. Спочатку успішно працював як [[маляр]]. Справжній талант Браманте проявився в архітектурі, особливо в спорудах римського періоду творчості ([[1499]]–[[1514]]) — в [[будівля]]х [[Ватиканський палац|Ватиканського палацу]], в каплиці [[Темп'єтто]] монастиря [[Сан П'єтро ін Монторіо]], [[Палаццо Канчеллерія|палаццо делла Канчеллерія]], а також у проекті відомого [[Собор Святого Петра|соборуСобору святого Петра]] в [[Рим]]і. Ці архітектурні твори відзначаються виразністю композиції та гармонією витончених пропорцій. Видатне мистецтво Браманте мало вплив на подальший розвиток [[архітектура Італії|архітектури Італії]] та інших європейських країн.

Народився Браманте у Кастелло — Дуранте, в державі [[Урбіно]] в убогій, але шанованій родині. З дитинства він навчався читати і писати, та ще багато часу віддавав лічбі. Скоро батько, бачачи його любов до малювання і бажаючи, що він здобув корисне ремесло, посилає його навчатися живопису до Фра Бартоломео з Урбіно, відомого під ім'ям Фра Карновале, що малював картину «Санта Марія делла Белла в Урбіно» . Але любов до архітектури змусила Браманте покинути Батьківщину і податися до Ломбардії. Там він мандрує від міста до міста, заробляючи на життя дрібними й незначними роботами. Тоді його ім'я було ще не відоме.

Оглядаючи славні пам'ятки, він поспішає відвідати [[Міланський собор]]. В Мілані мешкав Чезаре Чезаріно, добрий геометр і видатний архітектор, що коментував [[Вітрувія]]. Браманте зустрів також у Мілані Бернардіно да Тревіо, міланця будівничого й архітектора собору, великого малювальникахудожника, котрого [[Леонардо да Вінчі]] вважав за вмілого живописця.

Браманте і сам починав як художник. Зберігся його «Христос біля колонни» та декілька фресок, одна з яких з зображенням філософів Демокріта і Геракліта ([[Брера]], Мілан). Але цікавість до [[архітектура|архітектури]] переважила і він подався в будівничі. Серед його робіт в Мілані — вівтарна частина церкви Санта-Марія-делле-Граціє, патроном якої був [[Лодовіко Моро]], сакрістія[[захристя]] в Санта Марія прессо Сатіро. В цей час почалися Італійські війни Франції. Мілан захопили і пограбували вояки короля Франції. Браманте рятує своє життя переїздом до Риму.

Десь 1499 року він подався з Мілана до Рима. Тут його зустрічають співвітчизники й друзі: з їхньою поміччю йому доручено малювати фрески — герби папи Олександра IV з ангелами й фігурами, що їх підтримують (у соборі [[Латеранська базиліка|Сан Джованні де Латерано]]), під царськими вратами.

Папа [[Юлій II]], обраний 1503 року, негайно найняв його на свою службу. Цей первосвященик задумав надати форми прямокутного театру маленькій долині, що тяглася між колишнім папським палацом і будовами, зведеними папою [[Інокентій VIII|Інокентієм VIII]] — вони відділяли Бельведер від старого палацу Ватикану. Юлій хотів двома галереями, прокладеними схилами маленької долини, сполучити Бельведер і палац, щоб можна було сходами з подвійними маршами піднятися з долини дна БельведерБельведеру.

Щоб здійснити цей задум , Браманте проклав спершу одну галерею впоперек. Він наслідував у пропорціях своїх ордерів галереї Колізею де Савелі. Аркади нижчих поверхів мали свої підпори для п'яти арок, оздоблені дорійськими пілястрами . Поверх вище складали портики і пілястри іонійські пілястри. Четвертий поверх утворював лоджію, понад 400 ліктів завдовжки, і вів від перших східців папського палацу до східців Бельведера. Ця галерея виходила в бік Рима, а друга — в бік саду.

Долина, замкнута між двома крилами і зроблена еспланадою, діставала воду з Бельведера, що її мав постачати дуже гарний фонтан. Браманте скінчив тільки першу галерею; вже заклали фундамент другої, коли смертьпомерли вразила ЮліяЮлій ІІ та його архітектораархітектор. Від стародавніх часів Рим не бачив такого гарного задуму. Другу галерею майже цілком завершив папа [[Пій IV]], який прикрасив Бельведер нішами, де вміщено Лаокоона[[Лаокоон]]а, Венеру та Аполлона — до них [[Лев Х]] і [[Климентій VII]] додали між інших ще стародавні скульптури Тібра[[Тібр]]а, Ніла та Клеопатру; нарешті, папи [[Павло III]] та [[Юлій III]] зробили в цій споруді значну і коштовну реставрацію.

Браманте прикрасив Бельведер сходами дорійського, іонійського та корінфського ордерів. Можна ще згадати — вони принесли йому стільки ж шани, як і його кращі роботи — пишні кручені сходи, що спираються на дорійські, іонійські та корінфські колони. Кожен з цих ордерів чергується в поворотах підйому, такого пологого, що ним легко могли б збігати коні. Він запозичив цей винахід у Сан Нікколо з Пізи, як ми про це казалиописано в життєпису Джованні та Ніккола, пізанців.

Браманте був вдачі веселої й зичливої, він любив митців і робив їм усі можливі послуги. Це він привіз до Рима славетного [[Рафаель Санті|Рафаеля]] з Урбіно. Зайнявши своїми заслугами й генієм належне йому високе місце, він витрачав шляхетно своє багатство і жив завжди достойно й пишно. Він кохався собі на втіху в поезії і легко сам імпровізував. [[Сонет]]и, що він лишив, не позбавлені елегантності. Його шанували й обласкували прелати і синьйори. Слава його, величезна за життя, зросла по смерті через повільне будівництво соборуСобору св. Петра, що тривало багато років. Прожив він 70 літ.