Парокситонна рима: відмінності між версіями

Термін увів [[Ігор Качуровський]] на противагу поняттю «жіноча рима», оскільки воно не відповідає специфіці [[українська мова|української мови]] (так, безпідставно слова чоловічого роду відносили до категорії «жіночих рим»: півень&nbsp;— дивень тощо). В українській [[віршування силабо-тонічне|силабо-тонічній]] [[віршування|версифікації]] парокситонна рима чергується переважно [[рима окситонна|окситонною]] римою.<br />Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:<br />

: В малій кімнаті стіни, наче р''уки'',<br />

: тримають полохливу тишу в ж''мені''.<br />

: Сіріють тіні просиво-зе''лені'',<br />

: самітня свічка блимає зо ск''уки'' ([[Богдан-Ігор Антонич|Богдан-Ігор Антонич]]).

Парокситонна рима збігається не лише з [[клаузула парокситонна|парокситонною клаузулою]], а й із внутрішнім римуванням: «Довгожд''анна'', нездол''анна''… / Ось вона&nbsp;— Блакитна П''анна''!»&nbsp;— [[Микола Вороний|Микола Вороний]]; "Гей, на в''есла'', щоб пон''есла'' / Буря човен на простір…&nbsp;— [[Григорій Чупринка|Григорій Чупринка]] тощо.

Парокситонна рима була притаманною [[віршування силабічне|силабічному віршуванню]] [[ренесанс]]но-[[бароко]]вої доби в [[Україна|Україні]], що засвідчує одна з гербових [[епіграма|епіграм]] [[Земка Тарасій|Т. Земки]] «На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів»:<br />

: Дому цних Балабанів цниї теж клейноти,<br />