Зореутворення: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) м Вилучення 9 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q2154762 |
м правопис |
||
Рядок 1:
{{Без джерел|дата=травень 2010}}
{{Об'єднати|Зореутворення|дата=січень 2011}}
Формування зорі - процес, яким щільні частини [[молекулярна хмара|молекулярних хмар]] колапсують у кулю [[плазма|плазми]], щоб сформувати [[зоря|зорю]].
Еволюція зорі починається в гігантській молекулярній хмарі, її також називають зоряною колискою. Велика частина «порожнього» простору в [[галактика|галактиці]] насправді містить від 0,1 до 1 молекули на см³. Однак молекулярна хмара має [[густина|щільність]] близько мільйона молекул на см³. Маса такої хмари перевищує масу Сонця в 100 000 - 10 000 000 разів завдяки своїм розмірам: від 50 до 300 [[світловий рік|світлових років]] у поперечнику.
У той час, як молекулярна хмара обертається навколо деякої галактики, кілька факторів можуть викликати гравітаційний колапс. Наприклад, хмари можуть зіткнутися одна з одною, або одна з них може пройти через щільний рукав спіральної галактики. Іншим фактором може стати вибух наднової зірки що стався неподалік та ударна хвиля якого зіткнулася з молекулярною хмарою на величезній швидкості. Крім того, можливо зіткнення галактик, здатне викликати «спалах» [[зіркоутворення]], відносно того як газові хмари в кожній з галактик стискаються і збуджуються в результаті зіткнення.
При колапсі молекулярна хмара розділяється на частини, утворюючи дедалі дрібніші згустки. Фрагменти з масою менше ~ 100 сонячних мас здатні сформувати зірку. У таких формуваннях газ нагрівається у залежності від стиснення, викликаного вивільненням гравітаційної потенційної енергії, і хмара стає протозорею, трансформуючись у сферичний об'єкт що обертається.
Зірки на початковій стадії свого існування, як правило, приховані від зовнішнього спостереження усередині щільної хмари пилу і газу. Часто силуети таких зіркоутворюючих коконів можна спостерігати на тлі яскравого випромінювання навколишнього газу. Такі утворення отримали назву [[глобули Бока|глобул Бока]].
Дуже мала частка протозір не досягає температури достатньої для реакцій термоядерного синтезу. Такі зірки отримали назву «коричневі карлики», їхня маса не перевищує однієї десятої сонячної. Такі зірки швидко вмирають, поступово остигаючи за кілька сотень мільйонів років. У деяких наймасивніших протозір температура через сильне стискання може досягти 10 мільйонів К, що робить можливим синтез гелію з водню. Така зірка починає світитися. Початок термоядерних реакцій встановлює гідростатичну рівновагу, запобігаючи подальшому гравітаційному колапсу ядра. Віддтак зірка може існувати в стабільному стані.
Згідно з гіпотезою В. А. Амбарцумяна зірки народжуються групами з надщільної матерії - протозір - через її фрагментацію.
[[Категорія:Зорі]]
[[Категорія:Астрофізика]]
|