Битва за Тулагі, Гавуту та Танамбого: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 38:
В рамках операції, яка стала результатом битви в Кораловому морі, японський флот відправив війська окупувати Тулагі і найближчі острови південних Соломонових островів. Ці війська, головним чином з 3-го загону [[Морська піхота Імператорського флоту Японії|морської піхоти]] Куре, висадились на Тулагі [[3 травня]] [[1942]] року і почали будівництво бази гідролітаків, цистерн для заправки кораблів і бази постачання на Тулагі і найближчих островів Гавуту, Танамбога і Флорида, всі з них незабаром почали функціонувати. Союзники дізналися про збільшення активності японців на Тулагі на початку [[липень|липня]] 1942 року, коли японський флот почав будівництво великого аеродрому біля мису Лунга на Гуадалканалі. До серпня 1942 року японський контингент нараховував 900 солдатів на Тулагі і найближчих островах, а також 2 800 осіб (головним чином корейські та японські будівельники на Гуадалканалі.<ref>Frank, ''Guadalcanal'', с. 23-31, 129, 628.</ref> Після завершення будівництва аеродром повинен був захищати японську базу в [[Рабаул]]і, нападати на лінії постачання країн Союзників, а також стати плацдармом для можливої майбутньої окупації Фіджі, Нової Каледонії і Самоа (Операція ФС).
План Союзників по захопленню південних Соломонових островів був запропонований адміралом США [[Ернест Кінг|Ернестом Кінгом]], головнокомандуючим флотом США. Він запропонував наступ на південні Соломонові острови, щоб запобігти створення японцями там військових баз, з яких вони зможуть порушувати постачання між США і Австралією, та використовувати їх як плацдарм для бойових дій з метою захоплення або нейтралізації головної японської бази в Рабаулі, підтримавши війська Союзників, що приймали участь в Новогвінейській кампанії, з можливою ціллю відкрити шлях США для повернення Філіпін.<ref>Morison, ''Struggle for Guadalcanal'', с. 12.</ref> Адмірал США Честер Німіц, командуючий силами Союзників на Тихому океані, створив штаб військ на Південнотихоокеанському театрі бойових дій під командуванням віце-адмірала США [[
В процесі підготовки наступу в травні 1942 року генерал-майор США [[Александер Вандегріфт]] наказав передислокувати 1-у дивізію морської піхоти із США в Нову Зеландію. Інші сухопутні, морські і повітряні підрозділи Союзників були переправлені на бази Фіджі, Самоа і Нової Каледонії.<ref>Loxton, ''Shame of Savo'', с. 5.</ref>
| |||