Битва за Тулагі, Гавуту та Танамбого: відмінності між версіями

[[Файл:TulagiBattle1942.gif|thumb|left|300пкс|Карта, нанесена поверх аерофотографії Тулагі. Позначені напрями наступу морських піхотинців на південно-східному кінці острову і центр японських оборонних позицій в районі висоти 281.]]

 

 

В той же самий час японські війська на Тулагі і Гавуту, а саме 3-ій загін морської піхоти Куре і військовослужбовці Йокогамської авіагрупи під командуванням капітана [[Міядзакі, Сігетосі|Сігетосі Міядзакі]], передали своєму командиру в Рабаулі, капітану [[Ямада, Садайосі|Садайосі Ямаді]], що вони піддались нападу, знищили своє обладнання і документи, і передали повідомлення: «Ворогів набагато більше, ніж нас, ми будемо боротися до останього бійця.» Масаакі Судзукі, командир підрозділу морської піхоти, наказав своїм солдатам зайняти попередньо підготовлені оборонні позиції на Тулагі і Гавуту.<ref>Alexander, с. 51, 81-82, Jersey, ''Hell's Islands'', с. 80, 133–134, Zimmerman, ''The Guadalcanal Campaign'', с. 27-28 і Lundstrom, ''Guadalcanal Campaign'', с. 38. Це відділення 3-го куре морської піхоти підпорядковувалось 8-му флоту під командуванням адмірала [[Мікава, Гун'їті|Гун'їті Мікави]]. 3-є куре морської піхоти головним чином складалося з резервістів, більшій частині яких було за 40 років. Також на Тулагі знаходилися японські електрики і інженери з 14-го будівельного підрозділу, які, не дивлячись на те, що не мали бойової підготовки, допомагали 3-му загону морської піхоти Куре захищати острів.</ref>