Плавучість: відмінності між версіями

ТакЧерез якте, що об'єм підводної частини корпуса можна виразити через головні розміри і коефіцієнт загальної повноти ''δ'', тобто ''V=δLBT'', то водотоннажність (масову) судна можна подати у вигляді ''D=ρδLBT''. Водотоннажність ''D'' (навантаження масою) і координати центра ваги (центру мас) визначаються розрахунковим методом, що враховує масу і розташування окремих складових мас вантажу судна. Для безпечного плавання кожне судно повинно мати запас плавучості. Об'єм ''W'' водонепроникних відсіків вище від [[ватерлінія|ватерлінії]] є мірою запасу плавучості.

де ''P'' — вага судна, ''γ'' — густина води, ''V'' — занурений об'єм, і носитьмає назву ''основного рівняння плавучості''.

* при незмінному навантаженні ''P'' зміна густини води ''γ'' супроводжується обернено пропорційною зміною зануреного об'єму ''V''. Так, ву прісній воді судно сидить глибше, ніж у солоній.

Фізичний зміст запасу плавучості&nbsp;— це об'єм води, який судно може прийняти (нпрриклад, при затопленні відсіків), ще залишаючись на плаву. Запас плавучості виражається зазвичай у процентах від водо тоннажу по конструктивній ватерлінії. Запас плавучості 50% означає, що водонепроникний об'єм, розміщений вище за ватерлінію дорівнює об'єму, що знаходиться нижче від неї. Він залежить від призначення судна, сезону, виду вантажу та інших факторів. Для річкових суден запас плавучості становить 10…15, для танкерів&nbsp;— 15…25, для суховантажних&nbsp;— 25…50, для пасажирських&nbsp;— 80…100%<ref>Статика корабля: Учебное пособие /Р. В. Борисов, В.В.Луговский, Б.В.Мирохин, В.В.Рождественский. – СПб.:Судостроение, 2005. – 256 с. – ISBN 5-7355-0634-X</ref>. Вважається, що чим більший запас вдалося отримати при виготовленні, тим краще.