Юридична техніка: відмінності між версіями

У навчальному посібнику детально розглядається юридична техніка – нова навчальна дисципліна, яку вивчають в юридичних ВНЗ, а також основні види юридичної роботи, правила створення та оформлення юридичних документів, вираження правового аналізу юридичних прав і обов’язків (нормативно-правових актів, інтерпретаційних актів, договорів, актів судового правозастосування та ін.). Для адвокатів, суддів, нотаріусів, парламентарів, управлінців, виклад ачів юридич- них факультетів, студентів, аспірантів, усіх зацікавл ених представників громадянського суспільства.

І. Д. Шутаком та І. І. Онищуком опрацьовано величезний масив фахової літератури та систематизовано наукові розробки спеціалістів у галузі юридичної техніки. «Юридична техніка» покликана подати системне цілісне уявлення про юридичну професію як об'єктивно обумовлену та соціально фіксовану сферу людської діяльності, показати, чому повинен навчитися, що саме має вміти юрист-професіонал, щоб досягти позитивних результатів у фаховій діяльності. Знання системи методів і засобів, професійних юридичних правил і про цедур, які використовуються для забезпечення письмової побудови, конструктивності та досконалості нормативно-правових актів, вкрай необхідні для підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизації, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів норма тивно-правових актів, державної реєстрації нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Першою науковою школою юридичної техніки в Україні є Лабораторія академічниих досліджень правового регулювання та юридичної техніки (м. Івано-Франківськ), засновниками якої є доктор юридичних наук Ілля Дмитрович Шутак та кандидат юридичних наук Ігор Ігорович Онищук.

На сучасному етапі суспільного розвитку значна частина чинних норма тивно-правових актів є неякісною з огляду на нормотворчу техніку. Невдале форму лювання або неточне вживання термінів, допущення супереч ливих полож ень у законодавстві, некоректні посилання породжують помилки й непорозуміння в юридичній практиці, перешкоджають ефективному реформуванню всіх сфер державного та громадського життя, ускладнюють удосконалення правової системи України. Отже, сьогодні вже не викликає сумнівів той факт, що юридична техніка має не тільки прикладне, а й істотне значення для нормотворчості. Тому цілком природним є суттєве посилення інтересу науковців і практиків до проблем юридичної техніки. Метою вивчення юридичної техніки є формування конкретних практичних навичок: пошуку інформації, підготовки та оформлення юридичних документів, нотаріальної техніки, письмової та усної аргументації переговор ного процесу, техніки співбесіди, усного виступу в суді, здійснення юридичних дій, укладання договору тощо. Значення їх надзвичайно велике. На жаль, вища юридична освіта в Україні на сьогодні надмірно теоретизована, відірвана від практики. Навіть викладання галузевих дисциплін часто буває більше зорієнтоване на вивчення теоретичних конструкцій, ніж на практичне застосування відповідних знань.

Метою викладання юридичної техніки є підготовка майбутніх адвокатів, суддів, нотаріусів, державних службовців до практичної діяльності. Юристи та управлінці мають справу з юридичними документами, за родом своєї служби аналізують їх або самі складають. Завдання навчального курсу – навчити студентів правил аналізу, складання, тлумачення та систематизації юридичних документів, допомогти набути практичних навичок у цій галузі, навчити викла дати нормативно-правовий матеріал таким чином, щоб він був зрозумілим і його можна було б застосувати на практиці. Наблизити теорію до практики, зробити вищу освіту орієнтованою на суспільні потреби, а не на здобуття знань безвідносно до їх практичної користі – таке завдання юридичної техніки на даному етапі. Усвідомлення пріоритету цього завдання має відобразитися і в навчальних план ах юридичних вищих навчальних закладів, а навчальна дисципліна «Юридична техніка» – зайняти відповідне місце в новому навчальному плані та стати обов’язковим для «бакалаврів», «спеціалістів» та «магістрів». Це допоможе подолати спрям ування юридичної освіти лише у напрямку вивчення теоретичних положень юридичних наук і законодавства, що перешкоджає набуттю студент ами практичних навичок виконання майбутньої роботи. Хіба можна вважати юридичну освіту якісною, якщо випускник не розуміє, як сформулювати договір, позовну заяву, скаргу, судове рішення та вирок? Часто роботодавці перевіряють професійну придатність юриста, доручаючи йому скласти якийсь юридичний документ, наприклад, наказ про прийом на посаду або простенький корпоративний акт.

 

На результати розгляду справи можуть впливати різні за своєю природою фактори: повнота проведеного попереднього розслідування, якість підготовки справи до судового розгляду, здатність судді до пізнавальної діяльності безпосередньо в ході судового розгляду та ін. Все це свідчить про те, що на юридичну техніку не варто покладати всіх надій, пояснюючи недоліки в практичній роботі юриста виключно її незнанням. Ігнорування юридичної техніки та недооцінка її ролі не сприяють викоріненню юридичних помилок. Щоб набути мінімального практичного досвіду, молодий юрист потребує не менше року. Зрозуміло, що протягом цього терміну він працює непродуктивно. Тільки з досвідом до судді приходить розуміння того, що люди, які виступають в суді як підсудні, свідки, потерпілі тощо, мають різний психічний склад, а це безпосередньо позначається на характері їх свідчень. Якщо переважає емоційна сфера, то особа в своїх свідченнях буде звертати увагу насамперед на те, як почувалася в момент здійснення злочину, як все це оцінювала. Цей аспект найменш важливий при розгляді справи в суді. Досвідчений суддя в судовому процесі намагається скерувати свідка на виклад фактів, а не своїх емоцій з цього приводу. Новачок у суддівській роботі буде слухати все, а потім йому доведеться докласти значних зусиль, щоб вилучити зі свідчень те, що стосується справи. Знання основ юридичної техніки дозволить забезпечити працю юриста вже на початку юридичної діяльності. Звичайно, швидкість вирішення юридичної справи – не най головніше. Увагу треба звертати насамперед на якість виконання роботи. Справді, закон при бажанні можна «зліпити» швидко; складніше забезпечити за його допомогою адекватне правове регулювання, тобто якість самого закону.

 

Одним з видів юридичної техніки є техніка юридичного письма. Першим в Україні монографічним дослідженням у цій сфері є:

 

 

Монографію присвячено комплексному загальнотеоретичному дослідженню юридичного письма та розробці теорії техніки юридичного письма в нормативно-правових актах як сегмента юридичної техніки та складової юридичних технологій. Сформульовано загальні принципи словесної організації нормативних висловлювань; встановлено критерії якості та основні правила техніки юридичного письма; висвітлено особливості структури нормативно-правового акта щодо його реквізитів, змісту і логіки письмового викладу; сформовано практичні рекомендації щодо вдосконалення техніки юридичного письма в нормативно-правових актах апарату держави. Праця адресована практикуючим юристам, парламентарям, управлінцям, викладачам юридичних факультетів, студентам, аспірантам, усім зацікавленим представникам громадянського суспільства.