Алойзій Гонзага: відмінності між версіями

== З життєпису ==

Про св. Алойзія свого часу казали «цнотливий, хоч і Гонзага». Це свідчило, що рід не славився [[мораль]]ністю. Дідуся Луїджі підозрювали в убивстві [[герцог]]а Урбіно, а його рідний брат Родольфо був убитий на порозі церкви за те, що отруїв дядька, аби заволодіти його замком. Малий Луїджі зростав як паж при дворі Медичі, де брав участь у похоронах дружини брата Великого [[герцог]]а, яку той заколов з [[ревнощі]]в, а незабаром і сама Велика герцогиня «померла від розриву серця», бо її чоловік не приховував зв'язку з патриціанкою.

4 листопада 1585 року, маючи при собі лист до Генерала єзуїтів, Луїджі вирушив у путь. Перебування у Товаристві не було для нього суворою школою, радше навпаки: ті пости, які він раніше сам на себе накладав, йому заради послуху відміняли, а на молитви забороняли вставати, щоб голова не боліла. Він, який звик до наполегливого тривання у зосередженій молитві, казав, що йому набагато важче тримати свої думки розпорошеними, ніж зосередженими на [[Бог]]ові.

Усього п'ять років Луїджі Гонзага прожив як брат-послушник у єзуїтів, і помер під час епідемії, що вибухнула 1590 року. [[Тиф]] його обійшов, а ось догляд за хворим чумою коштував йому життя. Зі свого ліжка святий юнак підводився тільки щоб стати навколішки перед Розп'яттям. А на дорікання, що він витрачає на це останні сили, відповідав: «Це стояння на моєму Хресному Шляху». Він казав усім: «Я відходжу щасливий», а матері в останньому листі написав: «Не плачте як за мертвим — за тим, кому дано вічно жити перед Господом».

Слава його святості зробила так, що блаженним Папа Павло V проголосив Алойзія Гонзагу вже 1605 року, і мати була на беатифікації свого сина.

[[Канонізація]] відбулася 1726 року, а 1729 року Папа Бенедикт ХІІІ проголосив св. Алойзія Гонзагу покровителем молоді, зокрема студентів.