Анрі Соге: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Сфереон (обговорення | внесок) |
Сфереон (обговорення | внесок) |
||
Рядок 28:
{{Цитата|''За все життя мені самому занадто гостро не вистачило допомоги, батьківської руки, або дружньої підтримки. І я щоразу намагався відшкодувати це — але вже для інших … Тим більше цей Соге, хронічно безглуздий, якого батько вигнав з дому за виконання моєї музики …, явне теля, та ще й зі схожим на щось прізвищем … Дивлячись на нього, хотілося чи то плакати, чи то грубо реготати …, але я вирішив просто допомогти. Ні композитор, ні музикант, ні людина …, просто дитина, майже ідіот, один посеред Парижа. Він був такий …, якщо Саті йому не допоможе, то йому вже нічого не допоможе …''<ref name="Khanon-1">{{книга|автор=[[Ерік Саті|Эрик Сати]], Юрий Ханон |назва=Воспоминания задним числом|місце=СПб.|видавництво=Центр Средней Музыки|рік=2009|сторінки=563-564|}}</ref>|30|''[[Ерік Саті]], Юрій Ханон. «Спогади заднім числом»''}}
Таким чином вже наприкінці 1922 року майже здійснилася недавня мрія жителя Бордо, Анрі Пупара-Соге. І справді, на противагу колишній «Шістці» Ерік Саті (що показово, за ініціативи одного з учасників «Шістки», Даріуса Мійо) створює нову композиторську групу, до якої увійшли майбутній відомий диригент Роже Дезормьєр ({{lang-fr|Roger Désormière}}), майбутній чернець і органіст Максим-Бенжамен Жакоб ({{lang-fr|Maxime-Benjamin Jacob}}), маловідомий композитор Анрі Кліке-Плейєль ({{lang-fr|Henri Cliquet-Pleyel}}) і Жак Бенуа-Мешен ({{lang-fr|Jacques Benoist-Méchin}}), котрий невдовзі залишив групу.
== Біографія Анрі Соге після 1927 року ==
| |||