Вікіпедія

Томас Стернз Еліот: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Hjvfy (обговорення | внесок)
19 792 редагування
Basio (обговорення | внесок)
54 813 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 13:
| причина_смерті =
| громадянство = {{USA}}, {{GBR}}
| національність =
| відомий_(відома) = поет, драматург, літературний критик
| рід_діяльності =
| титул =
| військове звання =
| платня =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| віросповідування =
| чоловік =
| дружина =
| діти =
| родичі =
| нагороди = {{НобелівськаПремія|з літератури|1948}}
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки =
| employer =
| зріст =
| вага =
| герб =
}}
 
{{НобелівськаПремія}}
'''То́мас Е́ліот''' ({{lang-en|Thomas Stearns Eliot}}) (*[[26 вересня]] [[1888]], [[Сент-Луїс (Міссурі)|Сент-Луїс]]  — †[[4 січня]] [[1965]], [[Лондон]]) — американський [[поет]], [[драматург]] і [[літературний критик]].
 
== Огляд життя і творчості ==
 
Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року в [[Сент-Луїс (Міссурі)|Сент-Луїсі]], штат [[Міссурі (штат)|Міссурі]]. Був сьомою та наймолодшою дитиною в родині Генрі і Шарлотти Еліотів. Батько Генрі був бізнесменом, а мати Шарлотта — поетесою. Вона була дуже обдарованою жінкою, зокрема, написала біографію Вільяма Грінліфа Еліота. Томас Еліот спочатку навчався в Академії Св. Луїса Сміта, де вивчав латину, грецьку, французьку та німецьку мови, а після цього — у академії Мільтон в Массачусетсі.
 
В [[1906]] році [[поет]] став студентом Гарвардського університету, в якому вчився до [[1909]] року, де отримав диплом магістра. В той час «Гарвард Адвокет» опублікував його перші вірші. Життя Еліота змінилось у грудні [[1908]] року, коли йому до рук потрапила книжка А. Симонса «Символістський рух в літературі» ([[1895]]), присвячена творчості поета Ж. Лафорга. В [[1910]] році Томас Еліот поїхав до Сорбони, щоб продовжити своє навчання. Там він познайомився з Ж. Верденалем, якому присвятив свою «Любовну пісню Дж. Альфреда Пруфрока» (Ж. Вердиналь загинув у битві при Дарданеллах). Поет увійшов в коло творчого життя, яке в той час крутилося навколо Е. Дюркгейма, П. Дженета, Р. де Жормонта, П. Пікассо та Анрі Бергсона.
 
В [[1911]] Еліот повернувся до Гарварду, щоб написати дисертацію з філософії, присвячену англійському філософу Ф. Х. Бредлі. В той час він також вивчав санскрит та буддизм, антропологію. Томас Еліот працював в групі, до якої входили: Сантаяна, У. Джеймс, Бертран Рассел та Дж. Ройс.
 
В [[1914]] році поет зміг продовжив навчання, цього разу в [[Англія|Англії]] (завдяки премії на навчання). Разом зі своїм співвітчизником і прихильником модернізму, Езрою Паундом, почав реформувати поетичний стиль.
 
В [[1915]] році в журналі «Поетрі» був опублікований вірш Еліота під назвою «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Цього ж року він одружився з Вівьєн Хей-Вуд ([[26 червня]] 1915), але шлюб виявився нещасливим — його дружина страждала від істерії. До того ж вона відмовилася залишати Англію, тому Томас Еліот був змушений залишитися разом із нею в Лондоні. Там подружжя ділило квартиру із Бертраном Расселом. Вівьєн та Рассел захопилися один одним (див. Carole Seymour-Jones, Painted Shadow). Еліот дописав свою дисертацію, але не отримав вченого ступеня (тому що замість захисту дисертації, поїхав у штат Массачусетс).
 
З 1917 року Еліот працював у журналі «Егоїст», а також — в школі Хайгейт вчителем. Ще пізніше — в Банку Ллойдс у відділі зарубіжних рахунків. Його перша книга віршів — «Пруфрок та інші спостереження» була опублікована Герріетом Уівером в 1917 році та відразу зробила Еліота відомим, поклавши на нього місію «головного поета авангарду». Стан здоров'я не дозволив поетові вступити до Військово-морських сил [[США]]. Його творче зростання супроводжувалося хвилюваннями, пов'язаними з родиною (його батько помер в 1919 році, і ця смерть викликала відчуття провини в поета).
 
В 1919 році вийшла друга книга Еліота під назвою «ARA VOS PREC» (в США вона була опублікованою під назвою «Вірші»). ЇЇ власноруч друкували Вірджиніа та Леонард Вульф.
 
В 1921 році, після візиту його матері та сестри, в поета трапився нервовий зрив, тож він поїхав разом із дружиною на лікування в Лозанну (Швейцарія), де закінчив «Пустельну землю». За рекомендаціями Езри Паунда поет скоротив роботу наполовину. У 1922 році Еліот заснував журнал «Крайтеріен».
 
[[Файл:Tsesig.jpg|thumb|right|150px|Автограф Т. С. Еліота]]
Через три роки ([[1925]]) Жофре Фабер запросив Еліота на фірму «Фабер і Гвайер» (пізніше — «Фабер і Фабер») на роботу в якості літературного редактора. В [[1927]] поет прийняв англіканство та став громадянином Британії. З того часу релігія стала важливою темою творів поета. До [[1930]] року Еліот став найвизначнішою фігурою в поетиці та літературній критиці англомовної частини світу та залишався нею близько тридцяти років. З 1932 до 1933 року він працював в Гарварді.
 
В [[1933]] році, в період свого перебування у Гарварді, Еліот полишив Вівьєн, але не розлучився із нею у зв'язку зі своїми англіканськими переконаннями. Протягом тридцятих років він захищався від істеричних намагань Вівьєн знову зійтись. У 1938 році вона потрапила у психіатричну лікарні Носамберленд Хаус, де у [[1947]] році і померла. Еліот жодного разу її не відвідав, навіть попри те, що вони не були офіційно розлучені. В 1939 році, з початком Другої Світової війни, видання «Крайтеріен» зупинилося, тому Еліот був змушений служити уповноваженим із цивільної оборони. Багато часу він перебував у Гілфорді, де написав ще три вірші, які лягли в основу твору «Спалений Нортон». В 1948 році Еліот був нагороджений Нобелевською Премією за досягнення в ділянці літератури та орденом «За заслуги». В 1957 році одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер (вона була молодшою від Еліота на 38 років). В 1964 році поета було нагороджено Президентською Медаллю Свободи.
 
4 січня 1965 року Томас Еліот помер від емфіземи. Його прах поховано у Церкві Св. Майкла в Іст Кокер.
 
== Переклади українською ==
* Еліот Т.  С.  Вбивство у соборі. Переклад Зенона Тарнавського. Мюнхен, 1963.
* Еліот Т.  С.  Вибране. В перекладах О. Гриценка, В. Коротича, М. Габлевич, О. Мокровольського, М. Стріхи, Ю. Лісняка, І. Драча, Ф. Неуважного, В. Діброви, Г. Кочура, М. Москаленка, Д. Павличка. – — К.: Дніпро, 1990. – — 197 с.
* Еліот Т.  С.  Три значення слова «культура» // Незалежний культурологічний часопис “Ї”«Ї». – — №  7. – — 1996. – — С. 58-68.
* Еліот Т.  С.  Котознавство від Старого Опосума /Вірші. – — К.: Грані-Т, 2008. – — 56 с.
 
== Посилання ==
Рядок 56 ⟶ 81:
|Родовід =
}}
* [http://vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=474&Itemid=41 Т.  С.  Еліот. ПОРОЖНІ ЛЮДИ (HOLLOW MEN) (На сайті часопису "«Всесвіт"»)]
* [http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/book.php?id=105&sort=0 Томас Стернз Еліот (У Бібліотеці зарубіжної літератури)]
* [http://www.ji.lviv.ua/n7texts/eliot.htm Т.  С.  Еліот. Три значення слова “культура“«культура» (На сайті часопису "«Ї"»)]
* [http://misto.ridne.net/thread-4503.html Поезія Томаса Стернза Еліота в перекладах Остапа Дзондзи]
* [http://litmisto.org.ua/?p=3339 Томас Стернз Еліот Функції літературної критики]
Рядок 71 ⟶ 96:
[[Категорія:Драматурги США]]
[[Категорія:Поети США]]
[[Категорія:Члени Національної Академії деї Лінчеї]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Томас_Стернз_Еліот