Скасування козацького устрою в Слобідській Україні: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
доповнення
Рядок 3:
 
== Передумови ==
Від часів Петра І російський уряд почав чимраз більше втручатися у внутрішнє життя слобідських полків і обмежувати їх автономію. У 17321700 р. царицяПетро [[АннаІ Іванівна]]позбавляє скасувалаполки автономіюправа Слобідськоїобирати Українисобі полковників, алепостановивши, ущо 1743вони обираються до самої смерті. Тим же наказом, Петро І значно зменшує кількість виборних козаків р. їїприблизно відновиладо [[Єлисавета3500 Петрівна]]чоловік, йу видалатом жалуванучислі грамотуу дляСумському всіхполку — 1200, Охтирському — 820, Харківському — 850, Ізюмському — 250, Острогозькому — слобідських350 полківкозаків.
Усіх інших слобідських козаків було переведено у подпомічникі, які були зобов'язані орати землю, постачати спорядження, коней та зброю для виборних козаків. На посади полковників російське керівництво почало призначати потрібних собі людей, у тому числі іноземців.<ref name="ukr_coss">Українське козацтво. Мала енціклопедія: Київ. «Генеза», 2002, с 454–456</ref>
 
У 1732&nbsp;р. цариця [[Анна Іванівна]] скасувала автономію Слобідської України, але у 1743&nbsp;р. її відновила [[Єлисавета Петрівна]] й видала жалувану грамоту для всіх слобідських полків.
Після сходження на престол [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]], її реформи стосовно усіх українських козаків були розпочаті зі слобідських. Найперше царський уряд планував реорганізувати козацькі полки в регулярні військові частини.