Скасування козацького устрою в Слобідській Україні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Arlot (обговорення | внесок) доповнення |
Arlot (обговорення | внесок) доповнення |
||
Рядок 3:
== Передумови ==
Від часів Петра І російський уряд почав чимраз більше втручатися у внутрішнє життя слобідських полків і обмежувати їх автономію. У
Усіх інших слобідських козаків було переведено у подпомічникі, які були зобов'язані орати землю, постачати спорядження, коней та зброю для виборних козаків. На посади полковників російське керівництво почало призначати потрібних собі людей, у тому числі іноземців.<ref name="ukr_coss">Українське козацтво. Мала енціклопедія: Київ. «Генеза», 2002, с 454–456</ref>
У 1732 р. цариця [[Анна Іванівна]] скасувала автономію Слобідської України, але у 1743 р. її відновила [[Єлисавета Петрівна]] й видала жалувану грамоту для всіх слобідських полків.
Після сходження на престол [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]], її реформи стосовно усіх українських козаків були розпочаті зі слобідських. Найперше царський уряд планував реорганізувати козацькі полки в регулярні військові частини.
| |||