Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями

 

Будувалися монастирі, які ставали укріпленими територіями: [[Жидичинський монастир]] поблизу Луцька (XIII століття), Загоровський монастир поблизу [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]] (XIV століття), [[Миколаївський монастир (Мильці)|Миколаївський монастир]] у [[Мильці (Старовижівський район)|Мильцях]] на Волині (XIV століття), Марково-Троїцький і Свято-Духів монастирі у Вітебську (обидва XIV століття), Миколаївський монастир в Лукомлі (XIV століття).

Набувало поширення будівництво приватновласницьких замків регулярної чи вільної у плані форми, на природних чи насипних узвишшях, з розвиненою системою обводнення. Серед такого типу споруд — [[Тракайський замок]], збудований 1409 року як основна резиденція Великого Литовського князя [[Гедимін]]а, [[Свірзький замок]] (1485), замок князів [[Чарторийські|Чарторийських]] у [[Клевань|Клевані]] (1495), [[Олицький замок]] (1534), замки у Смолянах, Гераньонах. Вони мали міцні стіни й вежі, останні також слугували житлом. Часто до замку прибудовувався палац з декількома приміщеннями і замковою церквою.