Броніслав Віктор: відмінності між версіями

|реставрація пам'яток =

Працював у [[Галицьке намісництво|Галицькому намісництві]], де [[1917]] року обійняв посаду ад'юнкта, [[1919]]&nbsp;— комісара, а [[1920]]&nbsp;— старшого комісара будівництва (останні роки це була Воєводська окружна дирекція). Паралельно з навчанням у Політехніці відвідував приватну школу [[Батовський-Качор Станіслав|Станіслава Батовського-Качора]]. У [[1926]]<ref>Wybór nowego Wydziału Koła Architektów Polskich we Lwowie // Architektura i budownictwo.&nbsp;— 1926.&nbsp;— №&nbsp;12. — S. 29.</ref> і [[1927]]<ref>Wybór nowego Wydziału Koła Architektów Polskich we Lwowie // Architektura i budownictwo.&nbsp;— 1927.&nbsp;— №&nbsp;10.&nbsp;— S. 337.</ref> роках був президентом «Кола польських архітекторів у Львові» ({{lang-pl|Koło architektów polskich we Lwowie}}). Від імені Кола [[1926]] року був членом журі конкурсу проектів санаторію в [[Криниця-Здруй|Криниці-Здруй]].<ref>Protokół // Architekt.&nbsp;— 1926.&nbsp;— №&nbsp;6—7.&nbsp;— S. 8—9, 31.</ref> У [[1920]]—[[1945]] роках викладав у львівській [[Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша|Промисловій школі]]. У львівський період виконав ряд проектів будівництва та перебудови житлових, громадських та сакральних споруд у стилістиці пізнього модерну, зокрема [[ар деко]]. Використовував стилізовані форми [[бароко]] і [[рококо]]. Від [[1946]] року проживав у [[Вроцлав]]і. Асистент, а пізніше&nbsp;— ад'юнкт на кафедрі рисунку факультету архітектури Вроцлавської політехніки. Викладав живопис, рисунок, композицію, художні шрифти. Нагороджений бронзовою медаллю за педагогічну роботу ([[1938]]), Воєводською мистецькою нагородою Дольного Шльонська ([[1952]]). Член Товариства польських архітекторвархітекторів. У післявоєнний період взяв участь у 40 виставках скульптури у різних містах Польщі. Помер [[15 вересня]] [[1961]] у Вроцлаві. Похований там же на цвинтарі святого Вавжинця.