Фанк: відмінності між версіями

'''Фанк''' ({{lang-en|funk}}) — стиль афроамериканської танцювальної музики з виділеними ударними, поліритмічна, для якої характерні мінімальна мелодійність й активне синкопування партій всіх інструментів (синкопований бас називається «фанкуючим»), а також пульсуючий ритм, крикливий вокал, багаторазове повторення коротких мелодійних фраз.

 

Традиції фанка сходять до нескладних композицій Руфуса Томаса та [[Джеймс Браун|Джеймса Брауна]] початку [[1960-ті в музиці|1960-х]]; він простежується в музиці таких виконавців, як Booker T. & the M.G.'s, [[Sly & the Family Stone]], Джорджа Клінтона (та його гуртів Parliament і Funkadelic) та инших. В 1970-х роках в цьому напрямку працювали Earth, Wind & Fire, Tower of Power, Commodores, Kool & The Gang. Фанк із простішим ритмом став основою ритмічної структури стилю [[диско]].

 

Наприкінці [[1970-ті в музиці|1970-х]] фанк перетворився у свого роду зневажливий термін — у середовищі професійних музикантів мелодійна вбогість компенсується ритмічними «вимахуваннями» — епітет «фанкі», тобто «посередній», «невигадливий», зараз часто використають англійські й американські критики при рецензуванні пластинок. Таким чином, у своєму первісному значенні термін «фанк» практично зник з побуту, хоча використання елементів цього стилю в композиціях останніх років говорить про те, що музичне довголіття фанку гарантоване.

 

== Джерела ==