Гусари (рід кавалерії): відмінності між версіями

 

== Історія ==

Після [[Битва на Косовому полі|поразки на Косовому полі]] 1389 року частина [[Сербська імперія|Сербії]] потрапила під вплив [[Угорське королівство|Угорського королівства]]. До середини XV ст. з сербів [[Далмація|Далмації]], [[Сербія|Сербії]] були сформовані наймані загони легкої кавалерії. Король [[Матвій Корвін]] розбудовував кавалерію за рахунок найманців-сербів, ввівши в 1458 році принцип набору одного з двадцяти дворян на військову службу. Звідси походить версія про походження угорської назви «гусар» (huszár) від угорського слова «húsz» — двадцятий. Після смерті короля та захоплення південної частини королівства [[Османська імперія|Османською імперією]] частина сербів і угорців після 1490 р. перебралась до польського королівства задля продовження боротьби з турками. З них сформували хоругви легкої кавалерії, що не мали захисних лат та застосовували дерев'яні «турецькі» щити з витягнутою вверх однією стороною і довгі списи. Їх спосіб ведення бою називали «по-усарському» (po usarsku), що зрештою дало назву цьому виду кавалерії. Офіційно існування хоругв гусар затвердив [[Сейм Республіки Польща|Сейм]] 1503 року. Легкоозброєні кавалеристи були зображені на картині [[Битва під Оршею|битві під Оршею]] 1514 р. На середину XVI ст. після занепаду важкоозброєної кінноти зросло значення легкої кавалерії. Король [[Стефан Баторій]] у 1570-х рр. розпочав реформувати хоругви гусар, як основу кавалерії [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], довівши її чисельність до 90% кавалерії та ввівши захисні лати — кираси. Формування хоругв гусар, як важкоозброєної кавалерії завершилось до 1698 р., коли вона становила 60-70 відсотків кавалерії.