Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ (МП): відмінності між версіями

'''Самарський Миколаївський Монастирмонастир''' (''Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастирмонастир''), ''Самарська пустинь'', православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - — на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині м. [[Новомосковськ]] Дніпропетровської області) у [[Орловський Кут|Орловському Куті]] на території Самарської паланки [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]].

Початок заснуванню С.монастиря М.було М. був покладенийпокладене після 1576  р., коли польско-литовський король [[Стефан Баторій]] дарував [[козак]]ам старовинне місто [[Самарь]]. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім'я [[Святий Миколай|Святого Миколая]]. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.

У 17 - — 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Декілька разів С.Самарський М.Миколаївський М.монастир відновлювався та відбудовувався.

Від 1775, [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|по знищенні Січі]], монастир був приписаний до Ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому. С.
Самарський М.Миколаївський М.монастир мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону [[Богородиця|Богородиці]] і багато церковних предметів Запорізької доби.

Зараз монастир відновленийвідновлено та частково відбудовано [[УПЦ-МП]] й частково відбудований.