Злобін Микола Миколайович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 28:
29 липня капітан 1 рангу Злобін, провів міністерську інспекцію новоствореного Гуцульського полку морської піхоти, своїм наказом увів його в дивізію Морської піхоти, яку включив до складу армійської групи генерала [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович|Михайла Омеляновича-Павленка]].
В влітку 1919 року Рішенням уряду Міністерство морських справ УНР було ліквідовано і наказом по Морському міністерству № 333 від 24 вересня 1919 року перетворили його на Головне управління Військово-Морського флоту загальновійськового міністерства, а з 20 березня 1920 року — в Головну Воєнно-Морську Управу, яку послідовно очолював Микола Злобін.
У квітні 1920 р. Микола Злобін бере участь у наступі українсько-польських військ на [[Київ]]. Після звільнення Києва 7 травня в уряді УНР Начальник Морських сил [[контр-адмірал]] [[Михайло Остроградський]] наказав, для захисту мостів і переправ через [[Дніпро]], сформувати Дніпровську воєнну флотилію і флотський напівекіпаж.
Очолив флотський напівекіпаж капітан 1 рангу Микола Злобін. Та йому не вдалося завершити формування флотського екіпажу. 5 червня кінна армія [[Будьонний Семен Михайлович|Семена Будьонного]] прорвала фронт у районі [[Канів]] — [[Біла Церква]].
З флотського напівекіпажу було сформовано курінь морської піхоти. У перші дні червня, на базі цього куреню сформували екіпаж бронепоїзда «Чорноморець». 21 листопада Микола Злобін з екіпажем бронепоїзда прикривав відступ українських військ за Збруч. Після поразки [[Українська революція|українських визвольних змагань]] Микола Злобін знаходився у [[Польща|польських]] таборах. У 1933 році помер в еміграції.
| |||