Кримські готи: відмінності між версіями

Готи опинилися в Криму в ході міграцій у [[III]] столітті нашої ери. Найімовірніше, за мовою і культурою кримські готи були ближче до своїх сусідів [[остготи|остготів]], що оселилися у північному Причорномор'ї, ніж до [[вестготи|вестготів]]. У Криму готи швидко захопили і асимілювали залишки [[скіфи|скіфів]] і зайняли весь півострів, крім [[Херсонес]]а. Наприкінці [[III століття]] готи взяли під контроль [[Боспорське царство]], зберігаючи традиції військової демократії. Готи наймалися на службу до [[Римська імперія|Римської імперії]], брали участь в різних військових походах. Серед готів швидко поширилося [[християнство]] ([[православ'яаріанство]]). До середини [[IV століття]] після занепаду Боспорського царства готи стали головною політичною силою на півострові.

У роки панування [[гуни|гунів]], а потім [[булгари|булгар]] і [[авари|аварів]] в північному Причорномор'ї (кінець [[IV]] — початок [[VI]] століть) кримські готи виступали в якості своєрідного буфера між римським ([[Візантія|візантійським]]) [[Херсонес]]ом та азіатськимистеповими [[кочівники|кочівниками]]. З посиленням візантійського впливу в Криму на початку [[VI століття]] готи вливаються в греко-візантійську громаду півострова, ймовірно, в якості її військово-адміністративної складової, хоча за повідомленнями [[Прокопій Кесарійський|Прокопія Кесарійського]], основним заняттям готів у Криму було [[землеробство]].

Процес асиміляції кримських готів тривав кілька століть. Останні епіграфічні дані про готів в Криму відносяться до [[IX століття]], до того часу слово «гот» перетворилося на особисте ім'я (ймовірно, вказувало на походження). Назва «Готія» щодо південно-західного Криму протримавсяпротрималася всього [[Середньовіччя]]. Зокрема, в [[XIII]]–[[XIV]] [[генуезці]] називали свої володіння в західній частині південного берега Криму [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|Приморською Ґотією]] (''Gothia Maritima''), також Ґотією часто іменувалося князівство, відоміше в історичній літературі як [[Феодоро]]. За словами мінорита [[Рубрук|Вільгельма де Рубрука]], що мадрував у [[1253]] році з [[Константинополь|Константинополя]] до татар, на південному узбережжі Криму були замки, в яких «було багато готів, мова яких германська (''teutonicum'')».

Готи («готські діви») згадуються в «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім]]». Розташована в Криму православнаортодоксальна єпархія Константинопольського патріархату носила назву [[Ґотська і Кафська митрополія|Кафинсько-Готської]] аж до [[1798]] року, коли після виселення [[Греки Приазов'я|греків]] з Криму до [[Приазов'я]] [[єпархія]] була ліквідована.