Самозарядний карабін Симонова: відмінності між версіями

 

Протягом десятиліття СКС стояв на озброєнні армії поряд з [[автомат Калашникова|автоматом Калашникова]] та [[Ручний кулемет Дегтярьова|ручним кулеметом Дегтярьова]]. Всі три зразка під проміжний патрон істотно доповнювали один одного, мали певні переваги та недоліки. Так, наприклад, АК за рахунок можливості стрільби чергами створював велику густоту вогню, що збільшувало ефективність стрільби на невеликих відстанях, а також при веденні вогню по групових цілях. Водночас, прицільна лінія та ствол СКС на 10 і 10,5 см відповідно довше, ніж у АК, що позитивно позначалося на точності. За рахунок автоматизації заряджання та можливості поповнювати [[Магазин (зброя)|магазин]] за допомогою обойми карабін задовольняв всі вимоги щодо ведення вогневого бою на середніх та дальніх дистанціях.

До кінця 50-х років, з метою уніфікації стрілецької зброї в Радянській Армії, було прийнято рішення про повсюдну заміну в стрілецьких частинах карабінів автоматами. На думку командування, поряд з безперечною перевагою АК у високій щільності вогню стрілецьких підрозділів, перевагою СКС у веденні одиночного вогню можна знехтувати, оскільки в сучасному бою останній фактор вже не грав вирішальної ролі.