Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Onysko (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 55:
Основними будівельними матеріалами замків слугували дерево, цегла і каміння. Цегла, яка застосовувалась для будівництва монастирів і замків, мала форму тонких і порівняно широких плиток. У писемних джерелах того часу вона називається грецьким словом «[[плінфа]]» (грец. ''plínthos''). Глину розминали у великій ямі, потім нею заповнювали дерев'ну форму. Потім цей сирець складали у штабелі і сушили два тижні, після чого обпалювали у спеціальних печах. Пізніше поруч з плінфою почали виготовляти брускову цеглу, яка вже поширилася Європою.
[[Файл:Belarus-Mir-Castle-17.jpg|thumb|250px|Стіни [[Мірський замок|Мірського замку]]]]
Для фундаменту споруд брали валуни, при змішаній кладці стін — більш-менш плоскі круглі камені, в основному граніт, [[гнейс]] чи [[кварцит]]. Каміння шліфувалося. Для декоративності іноді використовувався пірофолітовий [[Сланці|сланець]] (так званий червоний шифер) — зокрема, у спорудах Києва, [[Чернігів|Чернігова]], Гродно, [[Овруч]]а. Також для обробляння іноді використовувались місцевий плитковий вапняк, річковий черепашник. Сполучним матеріалом було вапно, яку отримували обпалюванням. Заповнювачем [[Розчин (будівництво)|розчину]] слугувала дрібно потовчена цегла. В кладці волинських замків крім потовченої цегли як заповнювач використовували ще товчену крейду. При будівництві з валунів і великорозмірної цегли (Новогрудський замок, Лідський замок, [[Кревський замок]], [[Густинський монастир]] на Чернігівщині, [[Межиріцький монастир|Троїцький монастир-фортеця]] у Межирічах) використовували тришарову кладку (2 цегляні стіни, а між ними забутування з дрібного каміння і битої цегли, залите вапняним розчином).
Для підлоги в замках, монастирях і палацах використовували полив'яні керамічні кахлі. Їх укладали діагонально по відношенню до осі будівлі, вкривали поливою одного з кольорів — жовтого, зеленого чи вишнево-коричневого. Були також кахлі з різнокольоровим розписом, з орнаментом.
| |||