Фізіологія тварин і людини: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Onysko (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 23:
В Україні фізіологія тварин і людини почала розвиватися у першій половині [[19 століття|19 ст.]]; природничі й мед. фак. університетів у Харкові, Львові, Києві й Одесі були першими осередками фізіологічної науки. У другій половині [[19 століття|19 ст.]], поряд з ними, створено кафедри Ф. при ветер. і с.-г. інститутах. Кафедрами в той час керували такі видатні вчені, як В. Данилевський (поклав основи електроенцефалографії; 1889 за праці з Ф. гол. мозку одержав премію Паризької АН), І. Сєченов (рефлекси гол. мозку), Б. Вериго (нейрофізіологія), В. Чаговець (електрофізіологія), І. Щелков. Крім них: В. Томса, Ті. Спіро, С. Чир'єв, М. Білецький (дихання тварин), М. Рогович, І. Чуєвеький та ін.
Після першої світової війни збільшилося ч. кафедр Ф. при с.-г., ветер., зоотехн., пед. й ін. інститутах, зокрема при УАН. Фізіологічні дослідження, ведуться в багатьох напрямах, особливо в галузі Ф. нервової системи, електрофізіології, біофізики: О. Леонтович (Ф. вегетативної нервової системи),
Визначним фізіологом і представником патологічної Ф. був
Порівняльно-фізіологічні і онтофізіологічні дослідження розвинули М. Бєлоусов і О. Нагорний. Створюється окрема галузь — Ф. старіння, гол. ч. завдяки працям ряду укр. фізіологів у Києві (Інститут Ф. ім. О. Богомольця) і Харкові, що стали важливими центрами її розвитку в СССР (О. Богомолець, Ю. Спасокукоцький, О. Середенко, Р. Голубицька, 3. Броновицька, Є. Окунєвська, Є. Сергієнко, В. Фролькіс та ін.).
|