|
'''Дилема''' ([[грецька мова|грецька.]] δίς-λημμα двійна [[лема]]) — судження, де предмету надаються два суперечні [[положення]], які виключають можливість третьої. Головний закон, який має силу для міркувань і дій, — закон протиріччя: дві протилежні думки про один і той самий предмет або явище взяті в однаковий час, в однаковому значенні і в однаковому відношенні не можуть бути вірогідними і хибними водночас, тобто «третього не дано» (tertium non datur). Отже, раз одне з них вірогідне, то інше обов'язково буде хибним, або, навпаки, коли одне є хибним, інше неодмінне буде вірогідним. Контрарні (протилежні) зв'язки між поняттями, судженнями й умовиводами є такі відношення, коли вони обидва одночасно вірогідними бути не можуть. Натомість, вони разом бути не можуть, бути лише хибними.
'''Дилема''' ([[грецька мова|грецька.]] δίς-λημμα двійна [[лема]]). Дилемою називають необхідність вибору між двома (звичайно небажаними або важко здійсненними) можливостями. ▼
Наприклад, два наступних речення: «[[Україна]] — велика країна» й «Україна — мала країна» не можуть воднораз бути правильними, проте вони обидва можуть бути разом хибними, оскільки «Україна — середня держава», Якщо її зіставити з [[Росія|Росією]], [[Китай|Китаєм]] або [[США]], то Україна дійсно має маленьку площу, але в порівнянні з європейськими країнами, вона є другою в [[Європа|Європі]] за розміром її території після Російської федерації.
"'''Хибна дилема'''" – є таке судження, де предмету надаються дві суперечні ознаки, які
виключають можливість третьої. Головний закон, котрий має силу для міркувань і
дій, – закон протиріччя стверджує, що дві протилежні думки про один і той самий
предмет або явище взяті в однаковий час, в однаковому значенні і в однаковому
відношенні не можуть бути правильними і хибними водночас, тобто "третього
не дано" (''tertium non datur'').
Отже, раз одне з суджень правильне, то інше обов'язково буде хибним, або, навпаки,
коли одне є хибним, інше неодмінне буде правильним. Вони обидва одночасно
правильними бути не можуть. Натомість, вони разом можуть бути лише хибними. Це
контрарні (протилежні) зв'язки між двома поняттями. Наприклад, два наступних
речення: "Україна – велика країна" й "Україна – мала
країна" не можуть воднораз бути вірними, проте вони обидва можуть бути
разом хибними, оскільки "Україна – середня держава". Якщо її
зіставити з Росією, Китаєм або США, то Україна дійсно має невелику площу своєї
території, але в порівнянні з європейськими країнами, вона є другою за розміром
країною в Європі після Російської федерації.
▲'''Дилема'''Також ([[грецька мова|грецька.]] δίς-λημμα двійна [[лема]]). Дилемоюдилемою називають необхідність вибору між двома (звичайно небажаними або важко здійсненними) можливостями.
При вирішенні
проблеми часто робиться така помилка: знайшовши два протилежних судження хапаються зробити вибір за правилами дилеми, хоча потім виявляється, що є також
третє положення по цьому питанню. Наприклад, невірним буде таке міркування:
засідання Кабінету
Міністрів України бувають чергові та позачергові;
встановлено, що це
засідання не чергове;
отже, це засідання позачергове.
Помилковість цього
міркування спричинена тим, що не врахована третя можливість: у залежності від
терміну проведення засідання Кабінету Міністрів можуть бути ще
"невідкладними".
Хибна дилема
представляє собою нібито тупик, з якого немає жодного виходу, насправді вихід
є, а інколи і не один.
Наприклад, після
схвалення Верховною Радою певного закону, її Голова повинен його підписати.
Тому, коли спікер відмовиться візувати цей закон, він буде притягнутий до
судової відповідальності провладною коаліцією, якщо ж він підпише документ і
передасть його на підпис Президенту, то йому погрожують судовим переслідуванням
опозиціонери. Отже, нібито це тупик. Насправді, вихід з цієї ситуації є:
можливе повернення закону до парламенту через те, що він був проголосований з
порушенням регламенту або тому, що жодної поправки до нього не було враховано.
Однак, будь-яку "хибну дилему" можна спростувати,
протиставивши їй ще більш переконливу іншу дилему з протилежним змістом.
Розглянемо добре відомий з історії приклад із наведеної проблеми. Згідно з
оповіданням Аристотеля, одного разу афінянка звернулась до свого сина з такими
словами: "Не втручайся в суспільні справи, оскільки коли ти будеш казати
правду, тебе зненавидять люди, а коли ти будеш казати неправду, то тоді тебе
зненавидять боги". Проти цієї дилеми Аристотель наводить таке
висловлювання: "Я повинен брати участь у суспільних справах; тому що, коли
я буду казати правду, то мене любитимуть боги; а коли я буду казати неправду,
мене любитимуть люди". Тобто, зовсім безвихідних ситуацій
немає. Головне – наше ставлення до них і пошук альтернативних варіантів вирішення
проблеми нібито хибної дилеми.
== Література ==
| 