Щепкін Михайло Семенович: відмінності між версіями

'''Миха́йло Семе́нович Ще́пкін''' ([*[[17 листопада]] [[1788]], [[Красне]] Курської губернії—†[[23 серпня]] [[1863]]), визначний актор укр. та рос. сцени. Сценічну діяльність почав у трупі І. Штейна та О. Калиновського; у 1813 — 21 pp. — актор полтавського театру, керованого І. Котляревським, який вкупі з ін. допоміг викупити Щепкіна з кріпацтва. Після короткочасного перебування в трупі І. Штейна дебютував 1822 в моск. театрі (від 1824 Малий Театр), де й залишився до кінця свого життя, зазнавши особливої слави в драмах Грибоєдова та Гоголя. В укр. репертуарі був першим Виборним та Чупруном у п'єсах [[Котляревський Іван Петрович|Котляревського]] «Наталка-Полтавка» та «Москаль-Чарівник», що лишилися кращими в його репертуарі. Щ.Щепкін був приятелем [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]] і на його честь ставив «Москаля-Чарівника» в Нижньому Новгороді 1857. Шевченко подарував йому свій автопортрет і присвятив поему «Неофіти».

Народився у с. Красному Курської губернії. у сім'ї селянина-кріпака. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі. У 1805 почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. На сцені цього театру Щ. вперше почав втілювати правду сценічного характеру, природність поведінки і дійової особи, заклав основи теорії і практики сценічного реалізму. 31816 перейшов до Харкова в трупу Штейна та Калиновського. За короткий час здобув визнання. У 1818-21 -актор Полтавського театру під керівництвом І.Котляревського, який допоміг викупити Щ. з кріпацтва у графині Волькенштейн. У 1819 були поставлені на полтавській сцені «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, в яких Щ. створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна. Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі. Щ. переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом. Мандруючи по Україні, трупа ознайомлювала глядачів багатьох міст з кращими творами української та світової драматургії. 21.1.1821 у Харкові вперше поставлено «Наталку Полтавку». В сезоні 1821-22 Щ. виступав у Києві. У 1822 переїхав до Московського Малого театру, де працював сорок років і завершив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, актор не поривав своїх творчих зв'язків з Україною і українським театром. Твори І. Котляревського і Г. Квітки-Основ'яненка Щ.Щепкін увів до діючого репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості. Щ.Щепкін користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850). У 1857 Щ.Щепкін спеціально переїхавприїхав до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Т.Шевченка, який повертався з заслання. Щ.Щепкін не обмежувався лише участю у виставах. Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Виробив свою систему праці над образом, що проповідувала нові засоби театральної виразності, які б виходили з життєвої правди і були зумовлені нею. Водночас Щ.Щепкін радив, щоб актор ніколи не копіював життя, а прагнув до художнього узагальнення дійсності, всебічного розкриття на сцені внутрішнього її змісту. Він перший заклав основи «театру переживання», перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (М.[[Кропивницький, М.Заньковецька,Марко Лукич|М.СадовськийКропивницький]], П.Саксаганський).[[Заньковецька ОсновніМарія ролі: Виборний, Чупрун («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» ІКостянтинівна|М.Котляревського)Заньковецька]], Шельменко («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ'яненка), городничий («Ревізор»[[Микола Садовський|М.Гоголя)Садовський]], Симон[[Панас («Матрос» Соважа і Делур'є), Гарпагон, Арнольф («Скупий», «Школа жінок» ЖСаксаганський|П.-Б.МольєраСаксаганський]]), Міллер («Підступність і любов» Ф.Шіллера), Шейлок («Венеціанський купець» У.Шекспіра), Барон («Скупий лицар» О. Пушкіна) та ін. Іменем Щ. названі училище Малого театру та Сумський обласний музично-драматичний театр. У 1895 у м. Суджі відкрито пам'ятник актору.