Ахієзер Олександр Ілліч: відмінності між версіями

| зображення_розмір = 280пкс250пкс

| дата народження = 31.10.1911(18)

| звання = Академік[[професор]], [[Академік НАНУ]]

'''Олекса́ндр Іллі́ч Ахіє́зер''' (18{{ДН|18(31) жовтня [[|10|1911]]|18}}, м. [[Чериков]], нині [[Могилівська область|Могильовської області]], [[Білорусь]] — †[[{{ДС|4 травня]] [[|5|2000]]}}) — український [[фізик]] - теоретик, Батько [[Ахієзер Ілля Олександрович|І. Ахієзера]], брат [[Ахієзер Наум Ілліч|Н. Ахієзера]]. Доктор фізико-математичних наук ([[1940]]), [[професор]] ([[1941]]), академік [[НАНУ]] ([[1964]]). Заслужений діяч наук [[УРСР]] ([[1986]]). Премія імені [[Мандельштам Леонід Ісаакович|Л. Мандельштама]] [[АН СРСР]] ([[1948]]), [[Державна премія УРСР в галузі науки і техніки]] ([[1986]]), премія імені [[Померанчук Ісаак Якович|І. Померанчука]] (премія [[Московський інститут теоретичної та експериментальної фізики|Московського інституту теоретичної та експериментальної фізики]], [[1998]]) та [[премія імені О. С. Давидова]] ([[Премії НАН України імені видатних учених України|премія НАНУ]], [[2000]]). Державні нагороди [[СРСР]], України — орден [[Орден «За заслуги» (Україна)|«За заслуги»]] 3-го ступеня ([[1996]]), 2-го ступеня ([[1999]]).

Наукові праці стосуються різних ділянок [[атомна фізика|атомної]] та [[ядерна фізика|ядерної фізики]], [[квантова електродинаміка|квантової електродинаміки]] та [[фізика елементарних частинок|фізики елементарних частинок]], [[фізика плазми|фізики плазми]] і теорії прискорювачів заряджених частинок, [[радіофізика|радіофізики]] та фізики [[магнетизм|магнітних явищ]] фізичної кінетики та [[фізика твердого тіла|фізики твердого тіла]]. З ім’ям Ахієзера пов’язаний розвиток низки нових напрямів у теориторії фізиці: теорії дифракційних явищ у ядерній фізиці, теорії розсіяння нейтронів у кристалах, теорії взаємодії струменів заряджених частинок з плазмою, теорії кінетичних процесів у феромагнетиках та антиферомагнетиках, теорії поглинання звуку у твердих тілах. Докторська дисертація присвячена дослідженню взаємодії ультразвуку з кристалами. Механізм поглинання, зумовлений модуляцією енергії квазічастинки зовннішніх полем, має назву «механізм Ахієзера». У 40-50-х рр. разом із І. Померанчуком брав участь у розробленні ядерних реакторів, зокрема розрахунках їх критичних розмірів, передбачив можливість існування холодних нейтронів, побудував теорію резонансних ядерних реакцій ([[1948]]). Разом із [[Ситенко Олексій Григорович|О. Ситенком]] передбачив ефект дифракціювання розщеплення дейтронів і розвинув теорію цього ефекту ([[1955]]). Фундаментальні результати одержано при дослідженні фізики плазми. Спільно з [[Файнберг Яків Борисович|Я. Файнбергом]] Ахієзер передбачив явище струменевої нестійкості плазми ([[1949]]), на основі якого запропоновано новий метод нагрівання плазми. Детально розроблено теорію коливань у магнітоактивній плазмі, теорію флюктуацій у плазмі, теорію ударних хвиль у магнітній гідродинаміці. Дослідження колективних ефектів у плазмі дало змогу Ахієзеру разом з учнями сформулювати основи електродинаміки плазми. Спільно з В. Бар’яхтаром і С. Пелетмінським відкрив нове явище — магнітоакустичний резонанс ([[1956]]). Розробив теорію кінетичних, релаксаційних і високочастотних процесів у феродіелектриках та антиферодіелектриках, розвинув теорію когерентних квантово-електродинамічних ефектів у кристалах.

* ''О.  Г. Ситенко'' [[Енциклопедія сучасної України]]. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 816-817