Кримінально-процесуальне право: відмінності між версіями

Ніхто не може бути [[Взяття під варту|заарештований або триматися під вартою]] інакше як за вмотивованим [[судове рішення|рішенням суду]] і тільки на підставах та в порядку, встановлених [[закон]]ом.<br />▼

У разі нагальної необхідності запобігти [[злочин]]ові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена [[суд]]ом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.<br />▼

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.<br />▼

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.<br />▼

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено [[родичі]]в заарештованого чи затриманого.<br />▼

''Стаття 31''. Кожному гарантується [[таємниця листування]], телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час [[кримінальний процес|розслідування кримінальної справи]], якщо іншими способами одержати [[інформація|інформацію]] неможливо.<br />▼

''Стаття 55.'' [[Права людини|Права і свободи людини і громадянина]] захищаються судом.<br />▼

…Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів [[міжнародні організації|міжнародних організацій]], членом або учасником яких є Україна.<br />▼

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.<br />▼

''Стаття 58.'' Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують [[юридична відповідальність|відповідальність]] особи.<br />▼

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як [[правопорушення]].<br />▼

''Стаття 59.'' Кожен має право на [[правова допомога|правову допомогу]]. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі [[захисник]]а своїх прав.<br />▼

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у [[суд]]ах та інших [[державні органи|державних органах]] в Україні діє [[адвокатура]].<br />▼

''Стаття 62.'' Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана [[Кримінальне покарання|кримінальному покаранню]], доки її [[вина|вину]] не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним [[вирок]]ом суду.<br />▼

[[Презумпція невинуватості|Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.]]<br />▼

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних [[неправо|незаконним шляхом]], а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.<br />▼

У разі [[неправо|скасування вироку суду як неправосудного]] держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.<br />▼

''Стаття 63.'' Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.<br />▼

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.<br />▼

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.|розмір=40px|[[Конституція України|Конституцій України]]}}▼