Пам'ятник Тарасові Шевченку (Біла Церква): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
!!!! |
м Відкинути редагування 178.54.147.29 до зробленого AlexusUkr |
||
Рядок 24:
}}
'''Пам'ятник Тарасові Шевченку в Білій Церкві''' — пам'ятник-погруддя українському поетові Тарасові Шевченку, встановлений у [[Біла Церква|Білій Церкві]] 1991 року. Тарас Григорович неодноразово відвідував Білу Церкву, але повноцінний<ref>На воротах Головного входу дендропарку «Олександрія» встановлено барельєф з зображенням Тараса Шевченка</ref> пам'ятник йому встановлено лише у 1991, фактично за декілька місяців до [[Незалежність України|проголошення незалежності]]. Саме встановлення було приурочено до 130-х роковин по смерті поета
== Історія ==
Рядок 36:
Так бюст став власністю міста. Проте його дорога до [[п'єдестал]]у виявилася не такою вже й короткою: розгорілася [[дискусія]] не тільки щодо місця установлення пам'ятного знака, а доцільності використання для нього придбаного погруддя. Деякі архітектори обстоювали загалом правильну думку, що бюст мав би бути виконаний з урахуванням місця установлення, а не навпаки, як це сталося, підшуковувати місце для готового твору. Другі наполягали на скульптурі на повен зріст. Але в обох випадках треба було відкласти увіковічення поета в Білій Церкві на невизначений час, поки з'являться кошти для виконання спеціального замовлення.
[[Файл:Шевченко на воротах Олександрії БЦ.jpg|left|thumb|Барельєф Тараса Шевченка на Центральних воротах дендропарку «Олександрія»]]
Щодо місця для пам'ятного знака пропонували кілька варіантів: на майдані Шевченка, біля ансамбля поштових споруд на Олександрійській вулиці, при вході в дендропарк «[[Олександрія (дендропарк)|Олександрія]]» та біля [[Палац культури шинників (Біла Церква)|Палацу культури шинників]]. Всі вони мали істотні вади. Майдан не підходив, бо через вулицю Ярослава Мудрого межує з Торговою площею, й у візуальному зв'язку з пропонованим місцем уже стояв [[Пам'ятник Леніну (Біла Церква)|пам'ятник Леніну]], а в такій містобудівній ситуації може бути тільки один. До того ж за спиною Кобзаря була б вузенька вулиця його ж імені, тоді як за канонами архітектури личить широкий бульвар з озелененням посередині.
Та ще й сусідування ресторану «Радон» не дуже [[етика|етичне]]. Другий варіант відхилили через брак простору перед комплексом поштових споруд, який виходить на [[транспортна магістраль|транспортну магістраль]]. Крім того, погляд поета з висоти постаменту на цьому місці впирався б у [[вервечка|вервечку]] хат аж ніяк не «біленьких».
| |||