|
Загальна висота монумента — понад 16 метрів., статуї Тараса Шевченка — 5,5 метрів.
== Опис ==
Пам'ятник Тарасові Шевченку являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом, водночас увесь пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле. Багатоступінчатість монумента була (і лишається) органічно пов'язана з архітектурою величних споруд [[Держпром]]у та [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського державного університету]] (зараз ''Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна''), Садом імені Шевченка. Фасад пам'ятника звернутий до центральної магістралі міста — вулиці Сумської.
У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним [[пілон]]ом з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників [[Революція 1905—1907|першої російської революції 1905–1907 років]] та [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневої революції 1917 року]], а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-рабфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України»<ref>Чернова М. В. Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові., Харків: «Прапор», 1984</ref>.
[[Файл:Scheme of Taras Shevchenko Monument's Figures.png|міні|ліворуч|300пкс|Схема розташування скульптур пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові]]
Домінантою монумента є фігура Кобзаря-Шевченка заввишки 5,5 м, встановлена на високому постаменті з сірого (на момент спорудження яскраво-чорного) [[лабрадорит]]у. Статуя сповнена динаміки — і в точно знайденому ракурсі злегка схиленої набік голови, і в енергійному жесті правої руки, і взагалі в усій фігурі Шевченка проглядаєтся готовність до дій, цілеспрямованість, внутрішня напруженість, що цілком відповідало радянській трактовці образу Т. Г. Шевченка як поета і митця-революціонера. Скульптура має яскраво виражений силует, легко впізнаваний здалеку, що зближує загальне тло монумента з ''[[конструктивізм]]ом'', — суворі, укрупнені складки одягу, лаконічність форм, енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами — все це покликано створити могутній образ нескореного борця за права трудящих. До деталізації автор вдається лише, як і слід чекати, у розробці обличчя, що здійснено не лише для досягнення [[портрет]]ної схожості, а й розкриття внутрішнього світу, і знову ж таки, в руслі трактування особистості поета, виявлення твердості і сили духу поета-борця. Саме тому погляд монументального Кобзаря суворий і гнівний, а викарбувані на чолі мислителя зморшки означають гіркоту пережитого-передуманого. Цілісності образу автор досягає проробкою й інших деталей — наприклад, міцно стиснутою в кулак (гнівний жест) рукою.
Фігури, що оточують п'єдестал, — вдвічі менші за статую Шевченка. Вони сприймаються в основному зблизька. За задумом скульптора, здійснювати огляд фігур потрібно в послідовності композиційної спіралі, починаючи від фігури «Катерина» й рухаючись проти годинникової стрілки.
[[Файл:Красноармеец Харьков Сумская.JPG|міні|155пкс|Статуя червоноармійця]]
Серед статуй монументального ансамблю, пов'язаних ідейно загальним задумом відображення оспіваної Кобзарем боротьби народу за свою волю<ref>Харьков. Архитектура. Памятники. Фотоальбом., К.: «Мистецтво», 1986</ref>, можна виділити окремі фігури та композиції:
* скульптура ''«Катерина»'' — статуя [[Кріпацтво|кріпачки]] з немовлям на руках, відома під назвою «Катерина», оспівана Т. Г. Шевченком в одноіменній поемі; втілення образу жінки-матері під тягарем самотності і журби;
* 1-а композиція (''«Вмираючий гайдамака. Гайдамака з косою. Той, що рве пута.»'') — всі три постаті пов'язані як ідейно, так і сюжетно — за загальною прив'язкою композиції до поеми Т. Г. Шевченка [[Гайдамаки (поема)|«Гайдамаки»]] про події [[Коліївщина|Коліївщини]] криється життєствердне переконання в незламності народного духу й віра в його перемогу;
* скульптура ''«Зв'язаний запорожець»'' — одна з найвиразніших статуй, що передає патріотичний, багатогранний характер героя, який втілює народну силу та велич, скорботу і біль;
* 2-а композиція (''«Жінка-селянка. Той, хто несе жорно. Солдат-рекрут.»'') — у образах представників різних прошарків трудового народу втілено ідею страждань українців за царату;
* 3-я композиція (''«Робітник із схиленим прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою. Матрос. Червоноармієць.»'') — статуї 3-ї композиції зображують образи посталого народу соціальних катаклізмів перших десятиліть XX століття.;
* 4-а композиція (''«Селянин. Шахтар. Жінка з книгою (Дівчина-рабфаківка).»'') — фігури цієї останньої групи, за задумом автора, мали передавати ті зміни, які стались у радянському суспільстві.
Автор монумента досяг пластичної єдності, гармонії, узгодженості всіх його груп і фігур. Їм притаманні класичні пропорції, ретельна продуманість поз та жестів, що виявляють особливості характерів і водночас сприяють розкриттю єдності композиційного задуму. Багатофігурна композиція витримана в епічно спокійному, але піднесеному ритмі. Матеріал статуй — темна бронза на тлі постаменту з відполірованого до дзеркального блиску лабрадориту надає пам'ятнику ще більшої урочистості, виразності й величі.
== З історії пам'ятника ==
|
