Середньовічний Париж: відмінності між версіями

Як і всі феодальні міста Європи, Париж розвивався вельми стихійно. В міру необхідності його оточували фортечними мурами, які оберігали жителів міста і ближніх передмість від набігів бунтівливих феодалів та іноземних загарбників. Зведення оборонного кола почалося в кінці XII століття і тривало більше 20-ти років. У будівництві була задіяна величезна маса городян і селян. На початку XIII століття на обох берегах [[Сена|Сени]] були зведені два півкола кам'яних мурів, що доходили аж до води (їх загальна протяжність складаластановила близько 5,3 км). Зубчасті мури сягали у товщину до 3 метрів біля основи, зверху проходив дозорний шлях, а через кожні 70-100 кроків здіймалися круглі фортечні вежі, яких налічувалося 67 (вони фланкували шість міських брам на правому березі і п'ять на лівому, що були споруджені на шляху найважливіших доріг, які зв'язували Париж з іншими містами). На правобережжі за муром залишилось поселення Сен-Мартен-де-Шан, а на лівобережжі&nbsp;— Сен-Марсель і Сен-Жермен-де-Пре, зате у міські межі потрапило абатство Святої Женев'єви, а також приміські поля, городи і виноградники (але невдовзі більшість з них зникла внаслідок активної забудови нових земель). В середині XIV на правому березі, де особливо швидко зростала торгово-ремісничі частина міста, півколо довелося розширити і в склад Парижу були включені низка передмість (на лівому березі влада обмежилася лише модернізацією старих мурів){{sfn|Пилявский В. И. и Лейбошиц Н. Я.|1968|с=18, 19}}{{sfn|Симона Ру|2008|loc=Часть первая. Глава первая}}<ref name=ReferenceC />.