Середньовічний Париж: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення
м стильові правлення за допомогою AWB
Рядок 72:
 
[[Файл:Paris ville forte (uk).svg|380px|thumb|Схема оборонних укріплень Парижа. XV століття]]
Як і всі феодальні міста Європи, Париж розвивався вельми стихійно. В міру необхідності його оточували фортечними мурами, які оберігали жителів міста і ближніх передмість від набігів бунтівливих феодалів та іноземних загарбників. Зведення оборонного кола почалося в кінці XII століття і тривало більше 20-ти років. У будівництві була задіяна величезна маса городян і селян. На початку XIII століття на обох берегах [[Сена|Сени]] були зведені два півкола кам'яних мурів, що доходили аж до води (їх загальна протяжність складаластановила близько 5,3 км). Зубчасті мури сягали у товщину до 3 метрів біля основи, зверху проходив дозорний шлях, а через кожні 70-100 кроків здіймалися круглі фортечні вежі, яких налічувалося 67 (вони фланкували шість міських брам на правому березі і п'ять на лівому, що були споруджені на шляху найважливіших доріг, які зв'язували Париж з іншими містами). На правобережжі за муром залишилось поселення Сен-Мартен-де-Шан, а на лівобережжі&nbsp;— Сен-Марсель і Сен-Жермен-де-Пре, зате у міські межі потрапило абатство Святої Женев'єви, а також приміські поля, городи і виноградники (але невдовзі більшість з них зникла внаслідок активної забудови нових земель). В середині XIV на правому березі, де особливо швидко зростала торгово-ремісничі частина міста, півколо довелося розширити і в склад Парижу були включені низка передмість (на лівому березі влада обмежилася лише модернізацією старих мурів){{sfn|Пилявский В. И. и Лейбошиц Н. Я.|1968|с=18, 19}}{{sfn|Симона Ру|2008|loc=Часть первая. Глава первая}}<ref name=ReferenceC />.
 
Нова стіна починалася від того місця на березі Сени, де нині бере свій початок [[канал Сен-Мартен]] (межа [[IV округ Парижа|IV]] і [[XII округ Парижа|XII]] паризьких округів), йшла дугою до дороги на [[Сен-Дені]] (нині там розташована [[брама Сен-Дені]], побудована пізніше), потім повертала знову до Сени. На кінцях цієї системи укріплень знаходилися два великих замки&nbsp;— [[Бастилія]] і [[Луврський палац|Лувр]]. На протилежному від Лувру березі, поруч з колишньою резиденцією графа де Неля, здіймалася [[Нельська вежа]] (була зруйнована у XVII столітті для побудови колежу [[Джуліо Мазаріні|Мазаріні]], нині&nbsp;— будівля [[Інститут Франції|Інституту Франції]]). Подальше розростання Парижа призвело до того, що на початку XVII століття це півколо укріплень було знову розширене, продовжене по дузі більшого охоплення і підведене до Сени нижче за її течією. Старі мури і вежі майже не збереглися до наших днів, про них нагадують лише фрагменти, що губляться в сучасній міській забудові, дворах і підвалах (наприклад, на правобережній вулиці Жарден-Сен-Поль чи на лівобережній вулиці Кюжаса), й напрямки так званих Великих бульварів, прокладених на місті середньовічних укріплень{{sfn|Пилявский В. И. и Лейбошиц Н. Я.|1968|с=20, 44}}{{sfn|Симона Ру|2008|loc=Часть первая. Глава первая}}.