Російська соціал-демократична робітнича партія: відмінності між версіями

 

У роботі з'їзду брало участь 9 делеґатів, що презентували [[Союз Боротьби за визволення робітничого класу]] із [[Петербург]]а, [[Москва|Москви]], [[Києв]]а та [[Катеринослав]]а, а також єврейський [[Бунд]] та «Рабочую Газету», що видавалась у Києві. З'їзд обрав Центральний комітет, до якого увійшли [[Кремер Арон Йосипович|А. Кремер]], [[Ейдельман Борис Львович|Б. Ейдельман]] та [[Радченко Степан Іванович|С. Радченко]].

== II з'їзд та розкол ==

 

У [[1903]] в [[Лондон]]і відбувся II з'їзд РСДРП. Там дійшло до розколу партії на фракції [[більшовики|більшовиків]] (див. [[КПРС]]) і [[меншовики|меншовиків]]. Групу більшовиків н.а II з'їзді очолював [[Ленін]], керівниками меншовиків були П. Аксельрод, О. Потресов, Віра Засуліч, Л, Мартов, пізніше Г. Плеханов. Розкол у РСДРП стався в наслідок розбіжностей думок щодо структури та характеру партії та її ролі в суспільстві. Група членів РСДРП під проводом Леніна, випадково здобула на одному лише засіданні з'їзду більшість голосів, але після цього стала називати себе «більшовиками». В дійсності ж більшість в РСДРП весь час мали меншовики. Фракція Леніна вважала членами партії тільки тих, хто брав активну участь у діяльності партійних органів; меншовики, під проводом Мартова, допускали до партії також її прихильників. Крім того, Ленін і його послідовники вимагали, щоб РСДРП перетворити на централізовану, пов'язану залізною дисципліною організацію-орден, що бореться за монопольну владу в суспільстві. Ленінська філософія створила передумову для перетворення спершу демократичної РСДРП на партію тоталітарної диктатури, яка під гаслом «диктатури пролетаріату» виконує монопольну владу в суспільстві.

 

Після 1905 російські соціал-демократи, які до того часу діяли в Україні головним чином серед промислового пролетаріату, звернули увагу на сільське і загалом непромислове робітництво. Тут вони зустрілися з українським національним питанням, яке доти іґнорували (правда, ще у 1902 РСДРП на Донбасі перевидавала для місцевого робітництва брошури гал. соціал-демократів українською мовою). У зв'язку з цим уже 1905 утворилась Українська Соціал-Демократична Спілка, як складова частина РСДРП, для праці серед робітництва, що розмовляло українською мовою. У проводі Спілки були [[Меленевський Маріян|М. Меленевський]] і [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович|О. Скоропис-Йолтуховський]], вона була в опозиції до Української Соціал-Демократичної Робочої Партії, якій закидали «націоналізм». Згодом Спілку покинули свідомі українці, і вона завмерла. Зростання національної свідомості українського робітництва спричинилося також до того, що воно почало дивитися на РСДРП, як на чужу українським національним інтересам силу.

 

 

Большовицький переворот у Росії примусив меншовиків України частково змінити своє ставлення до самостійності УНР. У квітні 1918 вони відбули в Києві «першу всеукраїнську партійну конференцію», на якій на доповідь Балабанова ухвалили резолюцію, в якій говорилося, що РСДРП повинна «відстоювати самостійність народів України перед небезпекою попасти під політичні і економічні впливи центрального єврейського імперіалізму». Одночасно конференція висловила погляд, що після ліквідації комуністичної диктатури в Росії і повернення демократичних свобод [[УНР]] повинна приєднатися до неї на федеративних засадах.

== Література ==

 

* Підготовка Великой Октябрьской революции на Украине. Сборних документов и материалов. К. 1955;

* Menshevism. McGraw-Hill Encyclopedia of Russia and the Soviet Union. Нью-Йорк—Торонто—Лондон 1961;

* Короливский С., Рубач М., Супруненко Н. Победа советской власти на Украине. М. 1967;

* Ленін В. Повне зібрання творів, т. 8. К. 1970;