Великоднє повстання: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
=== Історія ===
У 1916 році в Європі тривала [[Перша світова війна]]. Ірландське суспільство щодо участі Ірландії в війні, як частини Британськлої імперії було розколоте. Она частина вважала, що ірландці мають активно підтримати Великобританію у війні - з надією на те, що уряд Великобританії після перемоги надасть Ірландії [[гомрул]]. Інша частина ірландського суспільства була проти участі ірландців у цій війні і закликала підняти повстання за незалежність Ірландії. Як сказав один із лідерів борців за свободу Ірландії: "Якщо вам кортить узяти в руки гвинтівку, якщо ви прагнете боротися за власну державу, то краще воювати за власну країну, а не за здирницьку імперію."
На початку 1916 року відбувався інтенсивний набір до британської армії, в
Тим часом національно-визвольне підпілля почало підготовку до повстання. Керівники підпілля - Джеймс Коннолі, Падріґ Пірс, Томас Кларк вимагали прискорити повстання - вони боялися, що англійска розвідка розкриє їхні плани. Керівники підпілля призначили початок повстання на Великдень - 23 квітня.
Рядок 14:
Між керівниками повстання не було одностайності - більшість виступали за незалежну республіку, проте окремі керівники планували після перемоги створити королівство Ірландія і запросити на престол Йоахіма - прусського принца. Деякі керівники повстання боялися, що Дж. Коннолі вчинить якийсь необачний вчинок і взяли його під варту. І тільки протест Громадянської армії та графині Маркевич змусили їх його відпустити. Рішення про початок повстання зберігали у такій таємниці, що навіть такі лідери руху за незалежність Ірландії як Артур Гріффіт, Бульмер Гобсон, Зе О'Раггіллі, Еойн ма Нілл нічого не знали про це. Таємна рада призначила Пірса головнокомандувачем повстання, а Томас мак Донах повідомив про плани своєму помічнику Емону де Валері. Початок повстання перенесли на 24 квітня - понеділок, бо очікували, що з міста виїде багато англійських офіцерів. Планувалося, що повстання буде одночасно і в Дубліні і в інших частинах країни. Планувалось захопити основні стратегічні об'єкти. За тиждень до повстання було створено Тимчасовий революційний уряд з 7 осіб і надруковано Декларацію про незалежність ірландської республіки, яку підписали всі 7 членів Тимчасового революційного уряду: Томас Кларк, Пдріг Пірс, Сін мак Діармада, томас мак Донах, Імонн Сінніт, Джеймс Конноллі, Джозеф Планкетт. Деякі керівники повстання підтримували - через територію Сполучених Штатів контакти з Німеччиною, яка вислала для допомоги повстанцям 20 000 гвинтівок на кораблі "Ауд", але корабель був потоплений англійським флотом. Але ніхто з керівників повстання не знав про перехоплення корабля "Ауд". Це стало відомо тільки напередодні повстання. Деякі керівники вирішили повстання відмінити, але було вирішено дотримуватись попереднього плану.
24 квітня 1200 добровольців і 200 вояків Громадської армії відгукнулися на заклик до повстання. Вони йшли
Повстанцям не вистачало набоїв, відчувалась чисельна перевага британців у військовій силі. Повстанці чинили запеклий опір, але поступово втратили всі позиції. Багато поранеих повстанців потрапило в полон. Під час повстання в Дубліні втрати становили: з ірландського боку - 200 цивільних вбито і 600 поранено, 64 повстанці вбито і 200 поранено; з британського боку - 134 вбито і 381 поранено. Після придушення повстання було заарештовано 3 500 чоловіків і 8 жінок. За вироком трибуналу 15 заарештованих було розстріляно, 1 повішений. Графиню Маркевич засудили до страти, але потім вирок було замінено на довічні каторжні роботи. Загалом до стати звсудили 94 особи, але потім більшість було помилувано.
|