[[File:Alexander archipenko, woman combing her hair, 1914.jpg|200px|right|thumb|Архипенко. Жінка, що розчісує волосся. 1914]]
[[Європейська скульптура]] на початку XIX ст. зазнала короткого періоду піднесення, пов'язаного з творчістю італійського скульптора [[Канова Антоніо|Антоніо Канови]] і данського — [[Торвальдсен Бертель|Бертеля Торвальдсена]], представників класицизму в скульптурі. Особистою сторінкою в скульптурі початку 19 ст. була творчість [[Ф.Франсуа Рюд|Франсуа Рюда]] (1784–1855). Його «Марсельєза», що прикрасила пілон Триумфальної арки в Парижі — серед найкращих творів доби. Але вже в [[1820-ті|20-і]] роки піднесення змінилося занепадом і застоєм. Романтизм привніс у скульптуру інтерес до особистості — у всіх європейських столицях встановлюються численні пам'ятники великим людям як минулого, так і теперішнього часу. Але загалом скульптура, яка майже повністю залежала від офіційних смаків, значно відставала від малярства. Повернув скульптурі її високе призначення в кінці століття великий французький майстер [[Оґюст Роден]], який став всесвітньо відомим ще за життя. Його мистецтво являє собою сплав різних тенденцій. Група «Громадяни міста Кале» є вищим досягненням реалістичної скульптури, в «Мислителі» можна відчути спорідненість з символізмом, а такі поетичні роботи, як «Поцілунок», «Вічна весна», зближують його з імпресіоністами.
