Ненасильницький опір: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон |
м виправив помилку у слові |
||
Рядок 5:
Ненасильницький опір чи ненасильницька боротьба - практика досягнення політичних цілей без застосування насильства : шляхом громадянської непокори, страйків, відмови від співробітництва, бойкоту, символічних протестів. Деякі вважають ненасильницькими засобами боротьби також блокування транспортних комунікацій та пошкодження або знищення майна (дивися, наприклад, статтю Екологічний тероризм).
У двадцятому сторіччі ненасильницький опір стало активно використовуватися як в соціально-політичній боротьбі, так і при цивільному (невійськової) опорі іноземному агресорові (наприклад, у випадку окупації Норвегії [[Нацистська Німеччина|нацистською Німеччиною]] в 1940 р. і в разі окупації арміями країн [[Варшавський договір 1955|Варшавського договору]] Чехословаччини в 1968 р.). C 1966 по 1999 рік ненасильницький громадянський спротив
Ненасильницький опір є протилежністю одночасно і пасивного прийняттю соціальної несправедливості, гноблення, і збройній боротьбі з ними. Як показує історичний досвід, соціально-політична практика ненасильницького опору отримує розвиток при наявності громадянського суспільства.
| |||