Т-70: відмінності між версіями

Основним озброєнням Т-70 була нарізна напівавтоматична 45-мм танкова [[гармата]] рр. 1932/38 рр.. (20-К або 20К). Гармата монтувалося на [[цапфа]]х праворуч від площини поздовжньої симетрії [[башта (озброєння)|башти]] для зручності роботи командира машини. Гармата 20-К мала ствол довжиною 46 [[калібр]]ів, висота лінії вогню складаластановила 1540 мм, дальність стрільби прямою наводкою досягала 3600 м, максимально можлива — 4800 м. З гарматою був спарений 7,62-мм кулемет [[ДТ-29]], який міг легко зніматися зі спареної установки і використовуватися поза танком як піхотний. Спарена установка мала діапазон кутів піднесення від −6 до +20° і круговий обстріл по горизонталі. Поворотний механізм башти зубчастого типу, з ручним приводом, розташовувався зліва від командира танка, а підйомний механізм гармати (гвинтового типу, також з ручним приводом) — праворуч. Спуск гармати і кулемета — ножний: при натисканні лівої педалі відкривався вогонь з кулемета, правою — з гармати.

[[Боєкомплект]] гармати становив 90 (70 для Т-70М) [[артилерійський постріл|пострілів]] унітарного заряджання (патронів). Для підвищення зручності роботи командира двадцять пострілів розташовувалися в спеціальному магазині, інші — в стандартній укладці по бортах бойового відділення. При стрільбі бронебійними снарядами екстракція стріляної гільзи здійснювалася автоматично, а при веденні вогню осколковими снарядами через меншу довжину відкоту ствола, обумовлену малою початковою швидкістю осколкового снаряда, напівавтоматика не працювала, і командиру доводилося відкривати затвор і виймати стріляну гільзу вручну. Теоретична скорострільність гармати складаластановила {{s|7-12 пострілів}} в хвилину, але через відсутність заряджаючого і необхідності ручної екстракції стріляної гільзи від осколкового снаряда темп вогню на практиці був в рази нижче, {{s|3-5 пострілів}} в хвилину. До складу боєкомплекту могли входити наступні снаряди: