Бертран де Борн: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
'''Бертра́н де Борн''' (''Bertran de Born''; *[[1140]] — †[[1215]]) — один з найвідоміших поетів середньовічного [[Прованс]]у. У войовничих піснях славив [[війна|війну]]. Улюблена форма творів Бертрана де Борна — [[сірвента]].
 
Один із видатних прованських трубадурів, Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни («Про народне красномовство «), згадує про його щедрість («Бенкет'), але прирікає Борна на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників» у восьмому колі пекла: видатний трубадур тримає свою відрубану голову в руці, «як ліхтар». За що ж судилася йому така кара?
== Легендарний життєпис ==))))))
Як свідчать середньовічні хроніки, Бертран де Борн народився у провінції Лімузин, де феодальний устрій набув класичної форми.Тут майже ніколи не вщухали міжусобні сутички: великі феодали воювали й один з одним, зі своїми васалами, і зі своїм сюзереном- герцогом Аквітанським.
Борн був лицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко [[Отфор]]).
 
За легендою, Борн відіграв вирішальну роль у політичних подіях свого часу і був чи не єдиним винуватцем кривавих чварів, що спалахнули у французьких володіннях англійської королівської родини Плантагенетів. Реальні події, однак, складалися інакше. Син Генріха II Плантагенета  — Річард І Левове Серце отримав від батька великі володіння у Франції, а його старший брат Генріх (т. зв. «Молодий король») через заздрощі виступив проти нього зі зброєю. Борн був серед тих південнофранцузьких рицарів, які стали на бік «Молодого короля». Його дамою серця була дочка англійського короля Матильда.
 
Як талановитий поет, він надзвичайно яскраво відобразив ідеологію дрібного рицарства, завжди готового взятися до зброї і змушеного, через нестатки, жити війною. Але він, звичайно, не був єдиним носієм цієї ідеології. Його творчість цікава саме тому, що у талановитій формі виражає погляди і почуття тієї частини феодалів, до якої він належав.
Останні 20 років життя де Борн провів у монастирі.
 
Після надзвичайно бурхливого життя Борн подався у монастир, де й помер.
Його старший син, теж Бертран де Борн, був трубадуром