Гайдамаки (поема): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 13898121 користувача 176.106.194.109 (обговорення)
вікіфікація, оформлення
Рядок 1:
'''Гайдамаки''' — історико-героїчна [[поема]] [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]], перший український [[історичний роман]] у [[Роман у віршах|віршах]]. Вступ до «Гайдамак», датований [[7 квітня]]м [[1841]] року, поет написав після завершення твору. Автограф невідомий.
 
== Історія створення ==
Розділ поеми «Галайда» вперше надруковано в альманасі «[[Ластівка (альманах)|Ластівка]]» (СПБ, 1841). «Гайдамаки» вперше опубліковано з незначними [[Цензура|цензурними купюрами]] окремим виданням 1841 року у Петербурзі. В першодруку цей твір мав присвяту {{lang-ru|«''Василию Ивановичу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года''»}}.
 
В наступні роки автор далі працював над текстом. Збереглося два друковані примірники твору з власноручними виправленнями Шевченка та з відновленням окремих рядків, вилучених цензурою: перший — у книзі «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки», другий — у «[[Кобзар]]і» 1860 (Обидва примірники — в інституті літератури імені Тараса Григоровича Шевченка Академії Наук Української Радянської Соціалістичної Республіки). Масштабність охоплення важливих подій, велика кількість дійових осіб і драматичних картин надають твору характеру епопеї.
Рядок 7 ⟶ 8:
Основним джерелом «Гайдамаків» була усна народна творчість (пісні, [[переказ]]и і [[легенди]]). Про це говорив сам поет. Він знав також історичні праці [[Україна|українських]], [[Росія|російських]] та [[Польща|польських]] авторів про [[Коліївщина|Коліївщину]] — народне повстання [[1768]] року на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]].
 
В «Приписах» («Примітках») до поеми Шевченко посилався на «Історію Русів», «Історію Малої Росії» Д.  Бантиша-Каменського, «Энциклопедичиский лексикон» А.  Плюшара, «Історію Королівства Польського» Є.  Бендтке. Він користувався працею М. О. Максимовича «Оповідь про Коліївщину» (в рукописі), польською мемуарною літературою.
 
Поет також читав художню літературу про гайдамаччину, зокрема повість [[Чайковський Міхал|М. Чайковського]] «Вернигора», з якої запозичив сцену вбивства Іваном Гонтою своїх дітей (факт не історичний). Очевидно, Шевченко знав твори й інших польських авторів на цю тему («Канівський замок» С.  Гощинського та інші). Окремі епізоди [[гайдамаччина|гайдамаччини]] було зображено у творах російських письменників 1-ої половини 19 століття — К.  Рилєєва, О.  Сомова та В.  Наріжного.
 
В поемі «Гайдамаки» Шевченко оспівав повсталий народ, його непереможну волю в боротьбі проти соціального і національного гніту, звеличив його мужність і душевну красу.
Рядок 23 ⟶ 24:
== Сюжет ==
 
У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою [[Коліївщина]] та історія особистого життя Яреми.
 
Розвиток сюжетних ліній часто переривається ліричними відступами й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої — Оксани. Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що [[Іван ГонтаҐонта]] в ім'я присяги вбив своїх дітей.
 
Логічним завершенням основної сюжетної лінії є зображення гайдамацького повстання — «Епілог», в якому розповідається про поразку повстання.