Полтавська битва: відмінності між версіями

Зрештою Карл XII вирішив розпочати наступ на [[Москва|Москву]] через [[Харків]] та [[Курськ]]. Суттєвою перешкодою на цьому шляху була [[Полтава]], розташована на перехресті важливих шляхів. Наприкінці квітня головні сили шведської армії збираються під містом починаючи його облогу. Гарнізон складався з росіян — 4.3 тис. чол., на чолі з полковником О. Келіним, та 2.6 тис. козаків та ополчення з навколишніх Лівобережних територій. На початку травня [[1709]] була здійснена спроба штурмом здобути місто, але невдача змусила приступити до довготривалої облоги [[Полтава|Полтави]]. Ставку гетьмана, разом з королівською, було розташуванорозташовано в [[Жуки (Полтавський район)|с. Жуки]]. Табір Петра I, сили котрого прибули під Полтаву 25 — 26 червня, було зведено навколо [[Яківці (Полтава)|с. Яківці]] — царськими військами було збудовано укріплений табір, підступи до якого охороняли 6 поперечних та 4 поздовжніх [[редут]]и.

Безпосередньо на полі битви розгорнута армія [[Петро I|Петра І]] нараховувала близько 60 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полки та ще три драгунські «шквадрони») й 102 гармати. {{нп3|Каролінери|Каролінери|sv|Karoliner}} у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 16 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком Левенгаупт), 14 кавалерійських (главком Крейц) полків та корпус {{нп3|Драбанти|Лейб — драбантів|sv|Kunglig Majestäts drabanter}}, рота з 4х4-х трифунтових гармат під керівництвом капітана Клекберга мала виконувати сигнальну функцію. Будучи пораненим напередодні, Карл XII передав загальне командування [[Фельдмаршал (Швеція)|фельдмаршалу]] [[Реншільд Карл Ґустав|К. Г. Реншільду]].

О 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь [[артилерія|артилерії]] змусив каролінерів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 [[Батальйон|батальйонів]] [[Карл Густав Рос|Роса]] почала відступ в напрямку Будищинського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні. Карл XII зрештою не чекаючи на повернення відступаючої колони продовжив наступ цим фактично прирікаючи її на загибель — невдовзі відрізаного Роса почали переслідувати війська Меншикова. Переслідування колони тривало до 7ї7-ої ранку — при її відступі до мурів міста гарнізон Полтави зробив вилазку, оточені з усіх боків шведи склали зброю.

Тим часом основні сили Карла XII продовжили просування на редути. О 6й6-ій год. Левенгаупт почав відводити інфантерію на околицю Будищанського лісу намагаючись цим маневром ухилити їх від артобстрілу та перегрупувати військо. Сюди ж підтягував залишки кінноти й Крейц. У цей час російську піхоту було розгорнуто перед фронтом укріплень — центр складали 3 піхотні дивізії вишукуванівишикувані у дві лінії (главком Шереметєв), на флангах розмістилися кавалерія — на правому 12ть12-ть полків Боура, а на лівому 6ть6-ть Меншикова. Карл, маючи у розпорядженні значно менші сили, 10ть піхотних батальйонів вишикував в одну лінію. На лівому фланзі та позаду інфантерів розмістилися залишки кінноти. О 8 год. ранку обидві армії, перегрупувавши свої сили, вступили у рукопашний бій. До 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. Драбанти й почет, відбиваючись від переслідування, винесли короля на околицю лісу, де зосередились залишки його війська.