Українофільство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) доповнення, зовнішні посилання, оформлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
Після придушення [[Польське повстання 1863—1864|польського повстання]] [[1863]] російський уряд посилив боротьбу проти Українофільства ([[Валуєвський указ|Валуєвський обіжник]] [[1863]], [[Емський указ]] [[1876]]), однак рух українофільства раз-у-раз відроджувався (початок [[1870]]-их, початок і кінець [[1880]]-их pp.). Пізніше українофіли працювали переважно на культурно-освітній ниві: складання словників українською мовою (Уманця і Спілки, <!-- т. зз. -->Грінченка), літературна творчість, а гол. наукова діяльність у царині українознавства. Зокрема велику працю проробили вони в рамках Південно-Західнього відділу Імператорського [[Російське географічне товариство|Російського Географічного Товариства]] у Києві ([[1873]] — 1876) і журналі «Киевская Старина» ([[1882]] — [[1906]]).
З часом українофіли, під щораз більшим тиском російського уряду, здавали свої позиції, відмежовуючися від будь-якої національно-політичної діяльності. Це викликало критику й невдоволення не лише з боку молодшої генерації українських діячів, а навіть і серед самих українофілів. Історія українофільства скінчилася в кінці [[1880]]-их pp. На зміну йому виступила нова генерація українства - "Братство Тарасівців".
За радянських часів українофільський рух характеризували як рух «буржуазно-націоналістичний».
| |||