Пресвітеріанство: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 28:
Основи пресвітеріанського віровчення викладено у '''[[Вестмінстерська сповідь|Вестмінстерському віровченні]]''' [[1647]] року. Окрім загальних для всіх [[кальвінізм|кальвіністських]] церков догматів про божественне визначення і спасіння через віру, пресвітеріанство відрізняється підвищеною увагою до [[хрещення]] як вступу до спільноти віруючих, особливим значенням, що надається груповому співу [[псалом|псалмів]], загальним [[євхаристія|причастям]] як для духовенства, так і для світян. Пресвітеріани заперечують необхідність посередництва церкви між віруючим та Богом, а також [[канонізація|канонізацію]] святих та церковні [[таїнства]], окрім хрещення та причастя, при чому заперечується реальна присутність Ісуса Христа у хлібі та вині, яким здійснюється обряд причастя. Обрядове життя зводиться до вислуховування молитов, складених [[пастор|пресвітером]], його проповіді, співу псалмів. Шлюби благословляються на дому, над померлими на дому читається молитва. Відмінено літургії і всі католицькі свята, окрім неділі. Також не практикується колінопреклоніння під час причастя. У богослужінні відсутня літургія і пишні наряди священиків. Велике значення мають проповіді, особливо недільні. Пресвітеріани приділяють підвищену увагу освіті і постійному вивченню Святого Писання, теологічних творів та пресвітеріанської доктрини, сформульованої у символах віри та [[катехізис]]ах.
 
У організаційному плані базовою чарункою церкви є церковна парафія, що керується [[конгрегація|конгрегацією]] (або сесією), до складу якої входять пастори, відповідальні за богослужіння, організацію таїнств і навчання, а також виборні зі складу парафіян світські «старійшини». До обов’язків конгрегацій входять також організація суспільних робіт та благочинність. Декілька конгрегацій об’єднуються у пресвітерії, до яких поряд з церковнослужителями входять і авторитетні світяни, що обираються конгрегаціями. Пресвітерії відправляють своїх представників на регулярні генеральні асамблеї (або генеральні синоди) пресвітеріанських церков. Генеральні асамблеї володіють правом законотворчості у церковних питаннях і одночасно є вищою судовою інстанцією з церковного права. У деяких країнах (Канада, Австралія, США) проміжною ланкою між пресвітеріями і генеральною асамблеєю є [[синод]]и. Відмінною рисою пресвітеріанської організації церкви є відсутність [[єпископ]]ів.
 
== Посилання ==