Війна Червоної та Білої троянд: відмінності між версіями

Хоча сутички між прихильниками Йорка й Ланкастера відбувалися й раніше, першою серйозною битвою стала [[Перша битва при Сент-Олбансі]], в якій перемогу здобув Йорк. В битві загинуло кілька визначних ланкастерців, короля взяли в полон. Однак Ланкастер, підбурюваний Маргарет Анжуйською, не складав зброї. Після недовгого затишшя бої відновилися в 1459 році. Герцог Йоркський змушений був утікати з країни, але його союзник ерл[[Річард Невілл, граф Ворік|граф Ворік]] ввів у Англію війська, дислоковані в [[Кале]] й захопив Генріха в полон у [[Битва при Норгемптоні|битві при Норгемптоні]]. Йорк повернувся в країну й став протектором Англії. Маргарет зі своїми найстійкішими прихильниками збирали сили на півночі Англії, а коли Йорк відправився на північ, щоб придушити їхній опір, то загинув в [[1460]] році. Військо ланкастерців пішло на південь і відвоювало безпорадного Генріха в [[Друга битва при Сент-Олбансі|Другій битві при Сент-Олбансі]]. Проте вони не зуміли окупувати Лондон й врешті-решт відступили на північ. Найстарший син Йорка був проголошений королем [[Едуард IV|Едуардом IV]]. У [[1461]] році, зібравши своїх прихильників, він здобув переконливу перемогу у [[Битва при Таутоні|битві при Таутоні]].