Ертапенем: відмінності між версіями

Ертапенем після внутрішньом'язового введення швидко всмоктується в організмі. Біодоступність препарату після внутрішньом'язового введення становить 92%, після внутрішньовенного введення — 100%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається на протязі 2 годин після внутрішньом'язового введення і 30 хвилин — після внутрішньовенного введення. Ертапенем створює високі концентрації у більшості тканин та рідин організму. Намає даних за проникнення ертапенему через [[гематоенцефалічний бар'єр]]. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується антибіотик в печінці. Виводиться ертапенем з організму переважно з сечею (80%), частково з калом (10%). Період напіввиведення препарату становить 4 години, при нирковій недостатності цей час може збільшуватись.

* Зміни в лабораторних аналізах&nbsp;— еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, підвищення протромбінового часу, підвищення рівня білірубіну[[білірубін]]<nowiki/>у в крові, підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові, підвищення рівня активності трансаміназ та лужної фосфатази.

* Місцеві реакції&nbsp;— біль та гіперемія в місці введення, [[флебіт]] при внутрішньовенному введенні.