Побережник білий: відмінності між версіями

'''Побережник білий''' ({{lang-la|''Calidris alba}}'')&nbsp;— невеликий [[птахи|птах]] із сімействародини [[баранцеві (птахи)|баранцевих]] загонуряду [[сивкоподібні|сивкоподібних]]. Це один з найпівнічніших птахів, що розмножуються. Гніздування виявлені в арктичній [[тундра|тундрі]] всього за 960&nbsp;км від [[Північний полюс|північного полюса]]{{sfn|Marchant et al|1991|p=365}}. Біологія птиціцього птаха найкраще вивчена поза сезоном розмноження, коли їх можна зустріти майже повсюдно на морських узбережжях материків та океанічних островах<ref name="cornell" />. Примітний спосіб добування корму зимуючих птахів&nbsp;— зграйки куликів, іноді змішані з [[Кулик-горобецьпобережник малий|куликами-горобцямипобережниками малими]] та [[побережник чорногрудий|чорногрудими побережниками]], швидко переміщуються по піщаному пляжу біля самої води і хапають винесену прибоєм здобич&nbsp;— рачків, молюсків та черв'яків{{sfn|Козлова|1961|з=153}}.

Розміром з [[побережник чорногрудий|чорногрудого побережника]], але має коротший [[дзьоб]] та коротші ніжкиноги{{sfn|Рябицев|1961|з=99}}. Загальна довжина 20&nbsp;— 21&nbsp;см, розмах [[крило птахів|крил]] 36&nbsp;— 39&nbsp;см, вага 40&nbsp;— 60 г{{sfn|Рябицев|2001|з=231}}. Забарвлення оперення майже не відрізняється у самців та самок, однак у тих й інших має сезонні відмінності. У шлюбному вбранні побережник схожий на [[кулик-горобецьпобережник малий|кулика-горобцямалого побережника]], хоча і значно більший за його. На голові, шиї і грудях домінує рудий колір, розбавлений темними плямами. Оперення спини більш строкате&nbsp;— широкі руді і охристі облямівки пір'я поєднуються з чорними плямами посередині, іноді білим обідком по самому краю. Нижня частина грудей та черево білі, при цьому на відміну від кулика-горобця проглядається чітка межа між темними та світлими ділянками оперення{{sfn|Рябицев|1961|з=99}}{{sfn|Рябицев|2001|з=231}}{{sfn|Дементьєв, Гладков|1951|з=182 — 183}}{{sfn|Козлова|1961|з=147 — 148}}.

У зимовий час птах світлішає, руді ділянки оперення змінюються білявими та сірими тонами. Верх попелясто-сірий з вузькими темними надствольями та вузькими білявими облямівками, низ монотонно-білий. На зимових стоянках побережника білого найлегше визначити за особливим малюнком крила: буро-сірі криючі та другорядні махові виділяються темною смугою добре помітною з відстані у птаха, який сидить. Оперення молодих особин уцілому демонструє схожість з річним оперенням дорослих, при цьому на верхній стороні тіла чорні плями займають більшу частину поверхні пера, у той час як рудуваті облямівки не суцільні, а розбиті на окремі світлі плями. Крім того, зашийок та поперек молодих птахів сірий. У всіх птахів [[дзьоб]] і ноги чорні, [[Райдужна оболонка|райдужка]] бура. Задній палець, на відміну від інших побережників, відсутній{{sfn|Рябицев|1961|з=99}}{{sfn|Рябицев|2001|з=231}}{{sfn|Дементьєв, Гладков|1951|з=182 — 183}}{{sfn|Козлова|1961|з=147 — 148}}.

В останні роки найчастіше виділяють 2 підвиди цього побережника&nbsp;— ''Calidris alba alba'' і ''Calidris alba rubida''. Перший з них гніздиться у північно-східній [[Гренландія|Гренландії]], на острові [[Ян-Маєн]], на Шпіцбергені[[Шпіцберген]]і, Землі Франца-Йосифа та Таймирі[[Таймир]]і; другий&nbsp;— на [[Аляска|Алясці]] та півночі Канади, а також можливо у дельті Лени і Новосибірських островах<ref>{{книга|автор=Roselaar, Cees S.; Engelmoer, Meinte|заголовок=Geographical Variation in Waders|видавництво=Springer|рік=1998|pages=118 — 119|allpages=332|isbn=0792350200}}</ref>{{sfn|Delany et al.|2009|з=370}}.

УціломуУ цілому достатньо мовчазнамовчазний птах{{sfn|Дементьєв, Гладков|1951|з=182}}. При спілкуванні видає короткі плавні звуки, що передаються як «плит», «крит», «кве» або «тюк». Шлюбна пісня, яка виконується в польоті на висоті 2&nbsp;— 3&nbsp;м над землею&nbsp;— мелодійна трель кшталт «керррр.. керррр». Стривожений птах видає булькаюче «кве..кве..кве», яке часом прискорюється, зливаючись у стрекотливе «кверрррр…»{{sfn|Рябицев|2001|з=231}}.

Розмножується кругополярно у приморських арктичних [[тундра]]х на материку та островах Північного Льодовитого океану: [[Канадський Арктичний архіпелаг|Канадському Арктичному архіпелазі]], [[Гренландія|Гренландії]], [[Шпіцберген]]і, [[Північна Земля|Північній Землі]], [[Новосибірські острови|Новосибірських островах]], [[Острів Беннетта|острові Беннетта]]{{sfn|Козлова|1961|з=149 — 150}}{{sfn|Степанян|2003|з=202}}. У материковій частині Євразії доведено гніздування птиціптиха у проміжку між [[Єнісейська затока|Єнісейською]] та [[Хатангська затока|Хатангською]] затоками, головним чином на північному заході [[Таймир]]у. Ранні повідомлення про гніздування у дельті [[Лена (річка)|Лени]]{{sfn|Козлова|1961|з=149 — 150}} пізнішого підтвердження не знайшли<ref>{{статья|автор=Elena G. Lappo|заголовок=Mapping breeding range structure of tundra waders in Russia|видання=International Wader Studies|рік=1998|том=10|сторінки=145 — 151}}</ref>. У Північній Америці кулик гніздиться у прибережній смузі між [[Барроу (мис)|мисом Барроу]] та північно-західним краєм [[Гудзонова затока|Гудзонової затоки]]{{sfn|Козлова|1961|з=149 — 150}}{{sfn|Степанян|2003|з=202}}.

Характер живлення змінюється протягом року. Наприкінці травня&nbsp;— початку червня, коли арктична тундра лише звільняється від снігу та [[Комахи|комах]] поки мало, значну частину раціону побережників становлять рослинні корми: [[насіння]] та бруньки трав, зелені частини [[Мохи|моху]] та [[Водорості|водоростей]]{{sfn|Del Hoyo et al.|1996|з=520}}<ref name="iucn">{{cite web|url=http://www.iucnredlist.org/details/106003042/0|title=Calidris alba|work=The IUCN Red List of Threatened Species|publisher=[[Міжнародний союз охорони природи]]|accessdate=2013-05-19|archiveurl=http://www.webcitation.org/6GjUDVzeO|archivedate=2013-05-19}}</ref>. Так, російський орнітолог [[Козлова Єлизавета Володимирівна|Єлизавета Козлова]] як приклад наводить бруньки [[Дріада (рослина)|дріади]] та [[Ломикамінь|ломикаменю]]{{sfn|Козлова|1961|з=153}}. У період розмноження вживає в їжу комах, головним чином [[імаго]] та личинок [[Двокрилі|двокрилих]] ([[Комарі|комарів]], [[Хірономіди|хірономід]], [[Комарі-долгоножкі|комарів-довгоножок]]), [[Твердокрилі|жуків]] та [[Лускокрилі|метеликів]] (гусениць), а також [[Павукоподібні|павукоподібних]] та дрібних [[Ракоподібні|рачків]] (таких як ''Pseudolibrotus littoralis''). На прольоті та зимових стоянкахзупинках живиться переважно продуктами моря, викинутими на берег прибоєм: [[Молюски|молюсками]], ракоподібними ([[Бокоплави|бокоплавами]] тощо), [[Багатощетинкові черви|багатощетинковими хробакамичервами]], комахами. За нагоди годується рибою або падлом{{sfn|Козлова|1961|з=150, 153}}{{sfn|Del Hoyo et al.|1996|з=520}}.

Взимку побережники часто зустрічаються на плоских піщаних [[бар (смуга суходолу)|пляжах]] та мілинах, де вони годуються групами по 6&nbsp;— 15, рідше 30&nbsp;— 40 особин{{sfn|Козлова|1961|з=153}}. Птахи бігають у зоні прибою за хвилями, які відкочується, та підбирають винесених на берег [[ракоподібні|ракоподібних]] та [[черви|черв'яків]]. ПіщанкиЦі птахи володіють умінням вправно уникати хвилі і не змушені щоразу злітати. Все ж сполохані птахи з криком «вик-вик» роблять невелике півколо над морем та знову повертаються до краю води{{sfn|Козлова|1961|з=151 — 152}}.

Відкладання яєць у середині червня або пізніше, якщо тундра у той час ще не звільнилася від снігу{{sfn|Marchant et al|1991|p=365}}. Гніздо являє собою плоске поглиблення на голому грунті або в моху, лишайнику, вистелене кількома сухими стеблинками рослин та шматочками [[Ягель|ягелю]]. У кладці частіше 4, рідше 3 [[яйце птахів|яйця]] жовтувато-оливкового кольору з коричневими та бурими вкрапленнями (більш численними ближче до тупого кінця яйця). Розміри яєць: (33,0-38,2)&nbsp;— (23,5-26,2) мм{{sfn|Козлова|1961|з=154}}. Насиджують обоє батька протягом 23&nbsp;— 24 днів{{sfn|Дементьєв, Гладков|1951|з=181}}{{sfn|Козлова|1961|з=154}}. При появі небезпеки птах покидає гніздо і з великої відстані намагається відвести хижака, відволікаючи його увагу на себе криками та демонстративною поведінкою «пораненої птахи». Водять та зігрівають виводок також обидва члени пари, проте розподіл їх ролей до теперішнього часу вважається недостатньо вивченим<ref name="cornell" />. У віці близько двох тижнів пташенята стають повністю самостійними, після чого виводки швидко розпадаються. Осінній відліт з кінця липня до середини вересня, першими відлітають дорослі птахи{{sfn|Козлова|1961|з=155}}.

* [http://www.sevin.ru/vertebrates/index.html?birds/276.html Хребетні тварини Росії: Побережники {{ref-ru}}]