Кузмін Михайло Олексійович: відмінності між версіями

|Рід діяльності = [[поет]]<br/>[[перекладач]]<br/>[[проза|прозаїк]]їк<br/>[[композитор]]

|Роки активності = [[1905]] — –[[1935]]

|Напрям = поза напрямків

|Жанр = [[лірика]]<br/>[[оповідання|розповідь]]<br/>[[роман (жанр)|роман]]<br/>вокальні композиції

|Мова творів =

|Дебют = Підбірка в «Зеленому збірнику віршів та прози» (1905)

|Вікісховища =

|Вікітека = Михайло Олексійович Кузмін

'''Михайло Олексійович Кузмін''' ({{Дата народження|18|10|1872|6}}, [[Ярославль]] &nbsp;— {{Дата смерті|1|3|1936}}, [[Санкт-Петербург|Ленінград]]) &nbsp;— російський [[поет]] [[Срібна доба російської поезії|Срібної доби]], [[перекладач]], [[проза|прозаїк]]їк, [[композитор]].

== Біографія ==

Народився {{Дата народження|18|10|1872|6}} в [[Ярославль|Ярославлі]] в родини дворянина Олексія Олексійовича Кузміна (1812 — 18861812–1886) та його дружини Надії Дмитрівни Кузміної (уродженої Федорової) (1834 — 19041834–1904).

У короткій автобіографії<ref>«Histoire Edifiante de mes commencements» &nbsp;— вступительна глава из «Дневника» М. Кузмина за 1906 &nbsp;р.</ref> Михайло Кузмін писав, що одним з предків його матері був відомий за часів [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]] французький актор Жан Офрень, інші родичі походили з небагатих дворян Ярославської та Вологодської губерній. Дослідники творчості М. Кузміна відзначають<ref>А. Пурин «Превращения бабочки. О русской поэзии XX века». Раздел II, глава «"М. Кузмин (опыт краткого жизнеописания) »".</ref>, що ці факти його сімейної історії &nbsp;— споконвічно російські та західноєвропейські коріння &nbsp;— наклали незгладимий відбиток на особистість майбутнього письменника та поета, створивши незвичайний сплав довірливості та прямоти з підкресленим артистизмом та схильністю до епатажу.

Сім'я Кузміна переїхала в [[Санкт-Петербург|Петербург]] 1884 року, де Михайло закінчив 8-у Санкт-Петербурзьку гімназію, після чого кілька років провчився в консерваторії у [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|М. &nbsp;А. &nbsp;Римського-Корсакова]] та [[Лядов Анатолій Костянтинович|А. &nbsp;К. &nbsp;Лядова]]. Згодом М. Кузмін виступав як автор та виконавець музичних творів на власні тексти. Певна популярність прийшла до М. Кузміна після його музичних виступів на «Вечорах сучасної музики» &nbsp;— музичного відділення [[Світ мистецтва (журнал)|журналу «Світ мистецтва»]]. Кузмін підтримував дружні стосунки з художниками [[Світ мистецтва (товариство)|групи «Світ мистецтва»]]. Естетика мирискусників справила вплив на його літературну творчість.

Великий вплив на Кузміна мала юнацька дружба та листування з [[Чичерін Георгій Васильович|Г. &nbsp;В. &nbsp;Чичеріним]] та подорожі по Єгипту та Італії, а потім по російській Півночі (довгий час Кузмін захоплювався російським [[старообрядництво|старообрядництвом]]м).

За деякими даними, 1905 року Кузмин вступив в [[Союз російського народу]], у всякому разі, його стійкий інтерес до націоналістичного руху добре засвідчений сучасниками.

Після [[Жовтневий переворот 1917|революції]] Михайло Кузмін залишився в [[Радянська Росія (держава)|Росії]] та займався переважно перекладами. У 20-30-і рр. Михайло Олексійович вимушено перестав друкувати свої вірші та прозу, часом він брав участь у театральних постановках в якості музичного керівника, писав театральні рецензії. На запрошення [[Максим Горький|Максима Горького]] Кузмін брав участь у складанні планів французької секції видавництва [[Всесвітня література (видавництво)|«Всесвітня література»]], перекладав прозу [[Анатоль Франс|Анатоля Франса]] та редагував зібрання його творів.

Кузмін відносно спокійно, хоча і в тривозі за своїх близьких, пережив початок політичних репресій. Можливо, свою роль у цьому зіграла давня, ще з гімназійних часів, дружба з [[Чичерін Георгій Васильович|Г. &nbsp;В. &nbsp;Чичеріним]] &nbsp;— наркомом закордонних справ СРСР.

Кузмін помер [[1 березня]] [[1936]] в [[Маріїнська лікарня|Куйбишевській (Маріїнській) лікарні]] в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]]. Він був похований на Літературних містках [[Вовківське кладовище|Волковського цвинтаря]]. Після закінчення [[Німецько-радянська війна|Великої Вітчизняної війни]] його могила була перенесена на іншу ділянку того ж цвинтаря у зв'язку зі спорудженням меморіалу [[Сім'я Ульянових|родини Ульянових]]. Останні кілька років у річницю смерті Михайла Кузміна на його могилі збираються шанувальники його творчості та читають його вірші, віддаючи данину пам'яті талановитому поетові.

== Творчість Кузміна ==

=== 1900-е і 1910-і роки ===

Дебютував у [[1905]] в напіваматорському «Зеленому збірнику віршів та прози», після чого творчість Кузміна викликала інтерес [[Брюсов Валерій Якович|В. &nbsp;Я. &nbsp;Брюсова]], який залучив його до співпраці в символістському [[Терези (журнал)|журналі «Весы» ("«Терези"»)]] та переконав його займатися, перш за все, літературною, а не музичною творчістю. У [[1906]], в незвично для Срібного століття пізньому віці 34-х років, Кузмін виступив у «Терезах» із першими помітними поетичними (цикл «Олександрійські пісні») та прозовими (філософськи-публіцистичний роман «Крила») публікаціями. У [[1907]] з'явилися його нові прозові речі («Пригоди Еме Лебеф», «Картонний будиночок»), а [[1908|1908 року]] вийшла його перша книга віршів «Мережі», куди увійшли також «Олександрійські пісні». Дебют Кузміна супроводжував гучний успіх та співчуття з боку критиків-[[модернізм|модерністів]], в той же час роман «Крила» викликав скандал через перший в російській літературі нейтральний опис [[гомосексуалізм|гомосексуальних]] почуттів та відносин (втім, цілком цнотливий). Кузмін продовжував писати прозу до кінця [[1910-ті|1910-х]] років, але його інші романи, повісті та оповідання, переважно майстерно стилізовані під пізнеантичну прозу або XVIII століття, привернули меншу увагу критики, ніж «Крила».

Для віршів Кузміна характерний ряд постійних образів ([[елліністична Греція|елліністична]] [[Александрія]], французький XVIII повік, російська релігійність), віртуозне володіння формою (одним з перших розробляв [[верлібр|вільний вірш]]), особлива увага до деталей. Ряд рис його творчості зближував Кузміна з [[акмеїзм|акмеїстами]], які багато в чому надихалися його програмною статтею «Про прекрасну ясність» ([[1910]]). Зокрема Кузмін писав в цій статті:

<blockquote>«Хай ваша душа буде цільна або розколота, нехай світоосягнення буде містичним, реалістичним, скептичним, або навіть ідеалістичним (якщо ви до такої міри нещасні), нехай прийоми творчості будуть імпресіоністичними, реалістичними, натуралістичними, зміст &nbsp;— ліричним або фабулістіческім, нехай буде настрій, враження &nbsp;— що хочете, але, благаю, будьте логічні &nbsp;— да проститься мені цей крик серця! &nbsp;— логічні в задумі, в будові твору, в синтаксисі».<ref>Кузмин М.: Проза и эссеистика: В 3-х т. Т.3. &nbsp;— С. 6.</ref></blockquote >

Сам Кузмін, втім, до [[акмеїзм|акмеистів]] не примикав та ставився до багатьох з них іронічно. У статті «Стружки» Кузмін так викладав свою позицію відносно літературних напрямів:

<blockquote>«Потрібно бути або фанатиком (тобто людиною одностороннім та засліпленим), або шарлатаном, щоб діяти, як член школи. [...…] Без однобічності та явної безглуздості школи нічого не досягнуть і не принесуть тієї безсумнівної користі, яку можуть та повинні принести. Але що ж робити людині не однобічній та правдивій? Відповідь лише цинічна: користуватися завоюванням шкіл і не втручатися в бійку».<ref>Кузмин М.: Проза и эссеистика: В 3-х т. Т.3. &nbsp;— С. 380.</ref></blockquote >

Кузмін &nbsp;— автор збірки критичних статей «Умовності» та обширного «Щоденника», відомого вже сучасникам, але систематично виданого лише нещодавно. Будучи добре освіченою, а крім цього, діяльною та небайдужою людиною, Кузмін писав критичні статті на різні теми, пов'язані з мистецтвом Срібної доби, як то: про прозу, поезію, образотворче мистецтво, музику, театр, кіно і навіть про цирк. Крім цього він періодично публікував замітки щодо суспільно значущих подій, хоча, треба відзначити, що політика цікавила його значно менше за мистецтво.

Виступаючи з поетичними концертами, Кузмін часто вдавався до музичного супроводу, мелодекламував (втім, неголосно), що було тоді у великій моді, а іноді акомпанував собі на гітарі. У 1906 &nbsp;р. він написав музику до постановки «Балаганчика» [[Блок Олександр Олександрович|Олександра Блока]] на сцені [[Академічний драматичний театр імені В. Ф. Коміссаржевської|театру Коміссаржевської]].

Деякі свої вірші він клав на музику та виконував їх напівголосно як романси. Найбільш широко був відомий його романс «Дитя та троянда», кілька разів перевидавався нотним видавництвом «Евтерпа». Цей романс міцно увійшов в репертуар військового [[Санкт-Петербург|Петрограда]] та виконувався багатьма артистами до кінця 30-х років, а знаменитий в ті роки артист-ексцентрик [[Савояров, Михайло Миколайович|Савояров]] відгукнувся на нього в модному тоді жанрі ''відповіді'' романсом-пародією «Дитя, не поспішай» (1915), повним вельми єхидних натяків та передражнювання зніженого авторського стилю Кузміна-артиста.

У перші роки після [[Жовтневий переворот 1917|революції]] Михайло Кузмін співпрацював як композитор із створеним 1919 року [[Великий драматичний театр імені Г. О. Товстоногова|Великим драматичним театром]] &nbsp;— написав музику до вистав «Рваний плащ» С. Бенеллі (1919), «Дванадцята ніч» В. Шекспіра (1921), «Земля» [[Брюсов Валерій Якович|В. Брюсова]] (1922) та «Близнюки» Т. Плавта (1923) <ref name="reper">[http://www.bdt.spb.ru/museum/perfomans1919_1955.html Спектакли театра 1919 — 19351919–1935 гг.] // Официальный сайт Большого драматического театра</ref>.

Післяреволюційна поетична творчість Кузміна (остання збірка &nbsp;— «Форель розбиває лід», [[1929]]) відрізняється заплутаністю образів, зникненням колишньої «легкості» та «манірності», відсиланнями до [[гностицизм|гностицизму]]у, західноєвропейському [[експресіонізм|експресіонізму]]у (в тому числі і в кіно).

В 1920 &nbsp;— 1930-і роки Кузмин, як і багато письменників у радянський період, був змушений заробляти на життя численними перекладами: серед найбільш помітних робіт &nbsp;— [[Золотий віслюк|«Метаморфози»]] [[Апулей|Апулея]] (переклад став класичним), сонети [[Франческо Петрарка|Петрарки]], вісім п'єс [[Вільям Шекспір|Шекспіра]], новели [[Проспер Меріме|Меріме]], вірші [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Гете]] та [[Анрі де Реньє]]; не все опубліковано, в тому числі повний переклад [[Дон Жуан (Байрон)|«Дон Жуана»]] [[Джордж Гордон Байрон|Байрона]]. Переклад (можливо, повний) [[сонети Шекспіра|сонетів Шекспіра]] втрачений в роки війни.

Ряд його пізніх творів, мабуть, не зберігся: романи «Римські чудеса» (збереглися дві опубліковані глави), «Вероніка, що зникла», відомо дуже мало віршів останніх 7 років життя.

<blockquote>Його лірика відзначена предметним та фізичним відчуттям світу, також і в еротичному сенсі. При цьому і в своїх гомосексуальних віршах він настільки точно передає сутність любовного почуття, що тлумачення їх, прив'язане до конкретної біографії поета, виглядає безглуздо обмеженим. Кузміну властиво виняткове почуття форми, він передає радість високого мистецтва поетичної гри. <ref>{{Книга:Казак В.: Лексикон русской литературы XX века}}. &nbsp;— С. 213.</ref></blockquote >

== Твори ==

* «[[Форель разбивает лёд]]», стихи 1925—19281925–1928; Обложка В. &nbsp;М. Ходасевич. Издательство Писателей в Ленинграде, 1929.

* «Новый Плутарх. Чудесная жизнь Иосифа Бальзамо, графа Калиостра», П.: «Странствующий Энтузиаст», 1919; Обкладинка М. &nbsp;В. &nbsp;Добужинського.

== Адреси в Санкт-Петербурзі &nbsp;— Петрограді &nbsp;— Ленінграді ==

* 1902 — 1904 1902–1904&nbsp;— прибутковий будинок &nbsp;— 9-я лінія, 28;

* 1910 — 1912 1910–1912&nbsp;— квартира [[Іванов, В'ячеслав Іванович|В. &nbsp;І. &nbsp;Іванова]] («Вежа») в прибутковому будинку І. &nbsp;І. &nbsp;Дернова &nbsp;— [[Таврійська вулиця]], 35;

* 1912 — 1913 1912–1913&nbsp;— прибутковий будинок акціонерного товариства «Будівельник» &nbsp;— Ринкова вулиця, 16 (нині &nbsp;— Гангутская вулиця);

* 1914 рік &nbsp;— квартира [[Нагродская, Євдокія Аполлонівна|Є. &nbsp;А. &nbsp;Нагродской]] в прибутковому будинку &nbsp;— Морська вулиця (нині [[Велика Морська вулиця (Санкт-Петербург)|Велика морська вулиця]]), 46;

* 1914 — 1915 1914–1915&nbsp;— дохідний будинок &nbsp;— [[вулиця Рилєєва (Санкт-Петербург)|Спаська вулиця]], 11;

* 1915 &nbsp;— 01.03.1936 року &nbsp;— прибутковий будинок &nbsp;— Спаська вулиця, 17, кв. 9 (згодом, після революції, вулиця Рилєєва).

М. &nbsp;А. &nbsp;Кузмін помер в [[Маріїнська лікарня|Маріїнської лікарні]] на [[Ливарний проспект|Ливарному проспекті]] (в той час &nbsp;— лікарня ім. Куйбишева на просп. Володарського), 56.

Похований на [[Вовківське кладовищі|Вовківському кладовищі]].

== Література ==

* М. &nbsp;А. &nbsp;Кузмин. Дневник 1934 года. СПб: Издательство Ивана Лимбаха, 1998.

* Михаил Кузмин и русская культура XX века. Тезисы и материалы конференции 15-17 мая 1990 г. Сост. и ред. Г. &nbsp;А. &nbsp;Морева. Л., 1990.

* ''Богомолов Н. А.'' [[Иванов, Вячеслав Иванович|Вячеслав Иванов]] и Кузмин: к истории отношений // Русская литература начала XX века и оккультизм / Н. &nbsp;А. &nbsp;Богомолов. &nbsp;— М.: [[Новое литературное обозрение (издательство)|Новое литературное обозрение]], 1999. С. 211—224211–224.

* [[Синявский, Андрей Донатович|''Синявский А.'']] [http://ec-dejavu.net/k/Mikhail_Kuzmin.html «Панорама с выносками» Михаила Кузмина] // Синявский А. &nbsp;Д. &nbsp;Литературный процесс в России. &nbsp;— М.: [[РГГУ]], 2003. С. 287—298287–298.

== Примітки ==

== Посилання ==

* [http://kuzmin.vpeterburge.ru'''Сайт про Михайла Кузміна]

* [http://stroki.net/content/blogcategory/63/49/'''Кузмін М. А.'''Вірші]

* [http://www.litera.ru/stixiya/authors/kuzmin.html Вірші Михайла Кузміна] на Стихії

* [http://www.stihi-rus.ru/1/Kuzmin/ Вірші Михайла Кузміна] в [http://www.stihi-rus.ru/page3.htm Антології російської поезії]

* vk.com/clubkuzmin'''Група любителів творчості Кузміна ВКонтакте (аудіокниги, радіоспектаклі, романси на його вірші)

[[Категорія: Народились у Ярославській губернії]]

[[Категорія: Випускники Восьмої Санкт-Петербурзької гімназії]]

[[Категорія: Перекладачі поезії на російську мову]]

[[Категорія: Поети Санкт-Петербурга]]