Українська військова організація: відмінності між версіями

30 липня 1920 року у Празі відбувся з`'їзд українців-­військовиків, на якому під керівництвом командира січових стрільців, полковника Євгена Коновальця, було створено Українську Військову Організацію. УВО було створено нелегально на західно­українських землях, що відійшли до Польщі. Зокрема, перший осередок Української Військової Організації було утворено у Львові. Перший з`'їзд УВО стався у серпні 1920 року у Празі. На ньому було ухвалено цілий ряд постанов та завдань для УВО, які були направлені для усунення різниці між придніпрянцями та галичанами й затвердження ідеї соборности усіх земель України.

Внаслідок унеможливлення збройної боротьби, репресій влади й діяльності опозиції, відновлення українських політичних партій тощо, старшинські кадри УВО в середині 1920-их років пішли в леґальне суспільне й політичне життя. Політичні й ідеологічні розбіжності серед членів УВО посилилися з появою [[ОУН]]. Почався наплив молодшого елементу, ідейного, жертовного, але недосвідченого. Молоді кадри вишколювано на курсах у Карпатах, у Чехо-Словаччині, в Німеччині й [[Данціґ]]у. Крайовими комендантами були представники старшинських кадрів ([[Мельник Андрій Атанасович|А. Мельник]], [[Індишевський Ярослав|Я. Індишевський]], [[Головінський Юліан|Ю. Головінський]], [[Сеник Омелян|О. Сеник]], [[Сушко Роман|Р. Сушко]], [[Гнатевич Богдан Петрович|Б. Гнатевич]], [[Горбовий Володимир|В. Горбовий]]), щойно з 1928 в крайовій команді почали з'являтися невійськовики-бойовики. Останнім крайовим комендантом був [[Роман Сушко]] (осінь 1931). Замість військово-організаційної роботи, УВО перейшла на бойову акцію, далі відбувалася перебудова УВО не за військовою традицією, а за потребами бойової конспіративної організації. Бойова діяльність, відома тільки з процесів, залишилася частково таємною. Найвідоміші акції: [[Екс (терористичний метод)|ексекспропріація]]пропріація державних грошей (під Богородчанами, [[Калуш]]ем), напади на пошту у Львові, під [[Печеніжин]]ом і Бірчею, у Трускавці, а також у Польщі — в [[Сьрем]]і (Познанщина); [[атентат]]и: на президента Польщі [[Станіслав Войцеховський|С. Войцєховського]] у Львові 5 вересня 1924, на шкільного куратора С. Собінського у Польщі 19 жовтня 1928, на антиукраїнське «Слово Польське» («Slowio Polskie») 1926 у Львові. Перестрілка з поліцією під собором святого Юра 1 листопада 1928, під час якої поранено кільканадцять поліцаїв: у день святкування 10-ї річниці проголошення ЗУНР, відбулася панахида, зібралося близько 10 тисяч осіб, члени УВО підняли жовто-блакитний прапор, виступили з антипольською промовою, почалися зіткнення між демонстрантами і поліцією, увечері польські націоналісти розпочали погроми: влаштовано розгром у будинках українських установ “Просвіти”«Просвіти», “Ставропігії”«Ставропігії», “Дністра”«Дністра»; у свою чергу проти ночі з 1 на 2 листопада бойовики “УВО”«УВО» підклали бомбу під польський пам’ятникпам'ятник “обронців«обронців Львова”Львова» у львівському передмісті [[Персенківка|Персенківці]]. Напад на Сх. Торги у Львові 1929. Останнім [[атентат]]ом, організованим без відома Крайової Команди з ініціативй окремих молодших членів УВО, було вбивство посла [[Тадеуш Голувко|Т. Голувка]] 29 серпня 1931. Саботажної діяльності УВО не вело, її розгорнула молодь в ОУН.

На початку УВО була фінансована різними збірками, пізніше дійшли: частина фондів, вивезених Січовими Стрільцями з України, дотації [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|уряду УНР]] на формування відділів, у Чехо-Словаччині, пожертва Канадського Червоного Хреста та інші пожертви заокеанської еміграції; допомога від українських фінансових установ за посередництвом [[Федак Степан|С. Федака]]; гроші, здобуті в [[Екс (терористичний метод)|ексекспропріаціях]]пропріаціях. Литовські урядові й військові кола підтримували друк і транспорт «Сурми» й інших матеріалів УВО, допомагали видачею паспортів для членів УВО та фінансовими дотаціями. Німецькі військові кола покривали кошти курсів, допомагали в транспорті осіб і матеріалів, але з умовою, щоб бойова та пропагандивна діяльність була спрямована тільки проти Польщі, а не проти [[СРСР]]; Центр УВО уникав таких зобов'язань.