Красне (станція): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 51:
На станції зупиняються пасажирські<ref>[http://uz.gov.ua/passengers/timetables/?station=23025&by_station=%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA Розклад руху на сайті Укрзалізниці]</ref> та місцеві<ref>[http://www.railway.lviv.ua/index.php?id=21 Розклад руху на сайті Львівської залізниці]</ref> потяги.
== Історія ==
Будівництво залізниці імені Карла Людвіга, яке розпочалося у 1867 році. Спочатку прокладалася залізнична лінія Львів – Красне – Броди, а через два роки – відгалуження через Золочів і Тернопіль на Підволочиськ. Таким чином з 1871 року маловідоме Красне стає важливим залізничним вузлом. Тут будується станція і депо (двоповерхові будинки, приміщення вокзалу, поворотне коло, водокачка з водонапірною баштою).
У 1876 році до Красного з Буська державним коштом було прокладено першу в Бузеччині кам’яну дорогу. Завдяки залізниці Красне одержало надійний транспортний зв'язок з ба-гатьма містами не лише Галичини, а й всієї Австро – Угорщини, у складі якої воно в цей час і перебувало.
У зв’язку з появою станції починає розбудовуватися село, зростає кількість населення. Крім українців тут поселяються поляки, котрі обслуговували залізницю і кілька єврейських сімей, які займалися торгівлею і виробництвом мила.
У 1912 році у Красному було збудовано існуючий і до тепер міст над залізницею. До залізничної колії зі сторони Грабової попри Буський бровар (пивзавод) була прокладена вузькоколійка, яка використовувалася для доставлення до залізниці не лише пива, але й пиломатеріалів з Грабівського тартака (пилорами), а також призначеної на продаж різної сільськогосподарської продукції з буського фільварку графа Бадені.
У воєнні періоди залізнична станція у Красному була театром бойових дій усієї Бузеччини (про це йдеться в розділі ІСТОРІЯ). Після І світової війни (1914-1918) командою помічника Петра Франка – Степаном Слєзняком було відновлено вузькоколійку з Буська, зруйновану під час війни. Два вагончики швидко котилися нею, щоправда інколи сходили з рейок. Але їх легко встановлювали на місце й вони далі продовжували перевозити вантажі. ▼
У воєнні періоди залізнична станція у Красному була театром бойових дій усієї Бузеччини .
▲
У 1943 році німці ешелоном на Батьківщину перевозили маховик великого діаметру. Поїзд зруйнував міст майже на половину його ширини у західному напрямку. Щоб уникнути подібних ситуацій, міст підняли вище на 40 см (ремонтні роботи тривали досить довго). У період після ІІ світової війни залізничний вузол продовжував відігравати значну роль у житті селища. Тут працювало понад 700 залізничників.
Рядок 63 ⟶ 68:
З 1960-х років станцію було розширено та реконструйовано. Побудовано парки прийому і відправлення поїздів (Здолбунівський, Тернопільський), службові приміщення. Здійснено електричну централізацію стрілок, електрифіковано стрілкові пости, а також лінію Львів – Красне - Здолбунів (коли електрифікували станцію, міст підняли на висоту 6 м від колії). Крім того значно розширено вантажооборот станції. Щоденно від станції від’їжджало з вантажами по 70 – 90 автомашин – це свідчило про розвиток економіки Красного й навколишніх сіл. На станцію для колгоспів прибували техніка, мінеральні добрива, будівельні матеріали, для торгівельних організацій – різноманітні промислові та продуктові товари. 30. 07. 1998 року відбувся широкомасштабний ремонт станції:оновлено кімнати, зал очікування, усі адміністративні приміщення, фасад, доріжки, перони, кімнату матері й дитини, поставлено нову металеву огорожу.
=Джерела=
Рядок 101 ⟶ 84:
{{railway-station}}
{{Станції Львівської дирекції ЛЗ}}
[[Категорія:Вузлові залізничні станції]]
[[Категорія:
| |||