Вікіпедія

Історичні землі України: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 87:
Управління містами у Гетьманщині здійснювалося відповідно до їхнього статусу. Містами, які мали магдебурзьке право ([[Київ]], [[Ніжин]], [[Чернігів]], [[Переяслав]], [[Стародуб]], [[Глухів]], [[Полтава]], [[Батурин]] та інщі), управляли виборні [[магістрат]]и. Міста ж, які не дістали цього права, мали обмежене самоврядування, управлялись виборними [[ратуша]]ми, але підлягали і старшинській адміністрації. На чолі міського управління стояв [[війт]], якого обирали або призначав гетьман чи полковник.
 
У 2-й половині 17 сторіччя Україна внаслідок десятирічної виснажливої громад,громадянської війни та збройної інтервенції іноземних військ (т. зв. період [[Руїна|Руїни]]) потрапила у сферу впливу сусідніх держав. Після Андрусівського перемир’я 1667 та «Вічного миру» 1686 територія Лівобережної України з Києвом та Запоріжжям опинилися під владою Московської держави, а Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої (1699 до Польщі приєднано Поділля, яке перебувало під владою Туреччини). Південна Київщина і Брацлавщина з містами [[Трахтемирів]], [[Канів]], [[Черкаси]] і [[Чигирин]] мала залишатись незаселеною.
 
Українські землі, які перебували у складі Московської держави, протягом XVII—XVIII ст. зберігали відносну автономію і державні права. Території Гетьманщини (сучасні Чернігівська, Полтавська, західна частина Сумської, Харківська і східна частина Київської області) поділялася на 10 полків:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Історичні_землі_України