|
'''Артемій Григорович Готалов-Готліб''' ({{ДН|5 січня |1|1866}} — {{ДС|27 липня |7|1960 р. }}) — історик, професор [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського державного університету імені І. І. Мечникова]], доктор педагогічних наук, один з авторів [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона|ЕциклопедичногоЕнциклопедичного словника Брокгауза та Ефрона.]].
== Життєпис ==
А.Г. Готалов-Готліб народивсяНародився 5 січня [[1866]] р. у Пскові. Навчався у гімназіях Кам'янцяянець-Подільського та Кишинева. У [[1886]] р. вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського (Одеського) університету, який ууспішно закінчив [[1892]] р. успішно закінчив. Випускна робота А.Г. Готалова-Готліба, присвячена римській історії, була виконана під керівництвом визначного вченого візантиніста [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D3%F1%EF%E5%ED%F1%EA%E8%E9,_%D4%B8%E4%EE%F0_%C8%E2%E0%ED%EE%E2%E8%F7 Федора Івановича Успенського]. Після закінчення університету А.Г. Готалов-Готліб працював викладав в середніх учбовихнавчальних закладах Одеси, [[Псковська чоловіча гімназія|Пскова]] та С.Санкт-Петербурга, де до 1903 р. викладав у кадетському корпусі. У цей час А.Г. Готалов-Готліб став співробітником [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона|ЕциклопедичногоЕнциклопедичного словника Брокгауза та Ефрона.]] та автором десятків ґрунтовних статей на сторінках цього словника з історії освіти і всесвітньої історії.
У [[1899]]–[[1915]] Готалов-Готліб був постійним членом урядової комісії з реформи середньої школи.
У [[1899]] — [[1915]] рр. А.Г. Готалов-Готліб — постійний член урядової комісії з реформи середньої школи. У [[1903]] р. — призначений директором гімназії в Ялті, пізніше він працював у навчальних закладах Кишинева та [[Псковська чоловіча гімназія|Пскова]]. У [[1918]] — [[1920]] рр. викладав у жіночій гімназії в Черкасах, реальному училищі і школах Одеси. У [[1919]] в Одесі взяв участь в організації найбільшого в країні будинку для безпритульних дітей під назвою «Дитяче містечко імені Комінтерну», яким деякий час завідував. Багато У [[1920]] р. А.Г. Готалов-Готліб взяв участь у створенні Одеського інституту народної освіти, де він викладав всесвітню історію та історію педагогіки, керував студентським педагогічним семінаром. Через п'ять років отримав звання професора першої (вищої) категорії.
Під час закордонних відряджень ([[1900]], [[1902]], [[1903]], [[1907]], [[1908]], [[1912]], [[1925]]) до Швейцарії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехословаччини А.Г. Готалов-Готліб всебічно ознайомився з системами освіти, що склалися у європейських країнах. Аналіз побаченого та спостереження вченого знайшли глибоке висвітлення у його наукових публікаціях. У [[1927]] — [[1940]] рр. А.Г. Готалов-Готліб працював у інститутах Москви, Харкова, Києва. У [[1940]] р. йому без захисту дисертації було надано вченого ступеня доктора педагогічних наук. У цьому ж році знов повернувся до Одеси, де став професором Одеського державного університету. Залишившись в Одесі в період окупації міста румунсько-німецькими військами, він тимчасово припинив свою викладацьку діяльність. Після визволення Одеси у [[1944]] р. знов приступив до роботи: виконував обов'язки декана історичного факультету Одеського державного університету ([[1944]]-[[1946]] рр.) одночасно завідував двома кафедрами: історії стародавнього світу та археології і педагогіки, а з [[1946]] р. — лише кафедрою педагогіки. В університеті читав курси історії слов'янських народів та Візантії. У [[1952]] р. — вийшов на пенсію, проте й після цього продовжував читати спеціальні курси та керувати аспірантами.
[[1903]] був призначений директором гімназії в Ялті, згодом працював у навчальних закладах Кишинева та [[Псковська чоловіча гімназія|Пскова]].
А.Г. Готалов-Готліб помер в Одесі 27 липня [[1960]] р. Похований на одеському другому християнському цвинтарі. ▼
У [[1918]]–[[1920]] викладав у жіночій гімназії в Черкасах, реальному училищі і школах Одеси.
[[1919]] в Одесі взяв участь в організації найбільшого в країні будинку для безпритульних дітей під назвою «Дитяче містечко імені Комінтерну», яким деякий час завідував.
[[1920]] Готалов-Готліб взяв участь у створенні Одеського інституту народної освіти, де викладав всесвітню історію та історію педагогіки, керував студентським педагогічним семінаром. Через п'ять років отримав звання професора першої (вищої) категорії.
Під час закордонних відряджень ([[1900]], [[1902]], [[1903]], [[1907]], [[1908]], [[1912]], [[1925]]) до Швейцарії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехословаччини Готалов-Готліб всебічно ознайомився з системами освіти, що склалися у європейських країнах. Аналіз побаченого та спостереження вченого були глибоко висвітлені у його наукових публікаціях.
У [[1927]]–[[1940]] Готалов-Готліб працював у інститутах Москви, Харкова, Києва.
[[1940]] йому без захисту дисертації було надано вченого ступеня доктора педагогічних наук. Цього ж року він повернувся до Одеси, де став професором Одеського державного університету. Залишившись в Одесі в період окупації міста румунсько-німецькими військами, він тимчасово припинив свою викладацьку діяльність.
Після визволення Одеси [[1944]] повернувся до роботи: виконував обов'язки декана історичного факультету Одеського державного університету ([[1944]]–[[1946]]) одночасно завідував двома кафедрами: історії стародавнього світу та археології і педагогіки, а з [[1946]] — лише кафедрою педагогіки. В університеті читав курси історії слов'янських народів та Візантії.
[[1952]] вийшов на пенсію, проте й після цього продовжував читати спеціальні курси та керувати аспірантами.
▲А.Г. Готалов-Готліб помер в Одесі 27 липня [[1960]] р. Похований на одеському другому християнському цвинтарі.
== Науковий доробок ==
Коло інтересів наукової діяльності А.Г. Готалова-Готліба, що тривала майже 70 років, було надзвичайно широким. [[Каришковський Петро Йосипович|П. О. Каришковський]] з цього приводу писав: «Коло наукових інтересів проф. А. Г. Готалова-Готліба було широким та різнобічним: історія Візантії та слов'янських народів, історія античного миру та його культури, класична філологія та археологія, нарешті, педагогіка і психологія — усі ці дисципліни знаходилисяперебували ву полі його зору. …З-під його пера вийшло понад 200 праць — монографій, статей, заміток, рецензій, популярних брошур, значна їх частина яких пов'язана з історією педагогічних та суспільних ідей. Смерть обірвала його роботу над трьома монографіями — «Нариси„Нариси військового устрою Візантії»Візантії“, «Питання„Питання народної освіти у Франції напередодні буржуазної революції ХVIII ст.»“, «Історія„Історія [[Рішельєвський ліцей|Рішельєвського ліцею]] в Одесі»Одесі“. Дві останні книги були практично завершені».
А.Г. Готалов-Готліб також ґрунтовно займався вивченнямвивчав історіїісторію Одеси. В колективній праці Одесса: «Очерк истории города-героя» він був автором трьох розділів: «Предыстория Одессы», «Образование города и его развитие в первые десятилетия» та «Одесса в 30-50-х годах XIX ст.». Також слід згадати рукописну працю А.Г. Готалова-Готліба «Материалы для истории народного образования в Одессе: Историографический очерк», перша частина якої зберігається у відділі рукописів Одеської Національної наукової бібліотеки імені М. Горького.
Внесок А.Г. Готалова-Готліба в історичну науку, зокрема, у вивчення античності та Середньовіччя високо оцінювали інші вчені, зокрема, професор П. О. Каришковський. Водночас негативно оцінював А.Г. Готалова-Готліба в своїх спогадах С. Я. Боровой (проте це не стосувалося діяльності А.Г. Готалова-Готліба, як науковця).
А.Г. Готалов-Готліб був автором десятків праць з педагогіки, зокрема, з порівняльної, в яких досліджувався стан освіти та педагогічної думки в Німеччині, Швейцарії, Італії, Чехословаччині та ін., а також в РосіїРосійській імперії, Україні та СРСР в різні епохи. Сучасні вчені високо оцінюють внесок А.Г. Готалова-Готліба у вітчизняну педагогічну науку. ▼
▲А.Г. Готалов-Готліб був автором десятків праць з педагогіки, зокрема, з порівняльної, в яких досліджувався стан освіти та педагогічної думки в Німеччині, Швейцарії, Італії, Чехословаччині та ін., а також в Росії, Україні та СРСР в різні епохи. Сучасні вчені високо оцінюють внесок А.Г. Готалова-Готліба у вітчизняну педагогічну науку.
=== Наукові публікації ===
* Папство. Теория папской власти // Энциклопедический словарь/ Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – — Т. 44. – — СПб., 1897;
* Университет // Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – — Т. 68. – — СПб., 1902
* Очерк народного образования Швейцарии. — СПб, 1907.
* Нові школи в Німеччині. — Одеса: Держ. вид-во України, 1927.
* Критичні зауваження про уніфіковану систему народної освіти перехідної доби в СРСР // Шлях освіти. — 1929. — № 1 — 2. — С. 12 — 28.
* Ф. И. Успенский как профессор и научный руководитель // Византийский временник . — 1947 . — т. 1.
* Академик Ф. И. Успенский как профессор и научный руководитель (по личным воспоминаниям). — Одесса : ОГУ им. И. И. Мечникова, 1947.
* Очерк истории города-героя. — Одесса, 1957. [розділи: Предыстория Одессы; Образование города и его развитие в первые десятилетия; Одесса в 30-50-х годах XIX ст.];
* Материалы для истории народного образования в Одессе: Историографический очерк. — Ч. 1 (1801–1870). — Б.м., Б.г.;
* Ришельевский лицей — предшественник Новоросийского (Одесского) университета: историографическое исследование. — Б.м.: Б.и.
{{Ізольована стаття}}
[[Категорія:Автори Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона]]
[[Категорія:Випускники Одеського університету]]
[[Категорія:Візантологи]]
[[Категорія:Народились 5 січня]]
[[Категорія:Народились 1866]]
[[Категорія:Померли 27 липня]]
[[Категорія:Померли 1960]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Померли в Одесі]]
| 