Гвинтовий компресор: відмінності між версіями

Не зважаючи на те, що патенти на конструкції гвинтових компресорів з'явились ще у другій половині ХІХ століття, на той час не було можливим виготовити ротори гвинтової пари з необхідною точністю. Перша роботоздатнапрацездатна конструкція двошнекового компресора, також відомого як ''нагнітач (або компресор) Лисхолма'', за іменем його винахідника Ельфа Лисхолма ({{lang-en| Alf Lysholm}})<ref>[http://www.lysholm.us/about.php About Lysholm] {{ref-en}}</ref> була створена тільки на початку 30-х років XX ст.

Компресор сухого стискування (без подавання масла у робочу порожнину) має два гвинтових [[ротор (техніка)|ротори]]. Ведучий ротор с опуклою нарізкою сполучений безпосередньо через зубчасту передачу з [[двигун]]ом приводу. На веденому роторі виконана нарізка з увігнутими впадинами. Ротори розташовані у розбірному корпусі, що має одну або декілька площин рознятьроз'єму. У корпусі виконані камери засмоктування і нагнітання, а також, розточування під гвинти, [[підшипник]]и та защільникиущільнювачі.

Між підшипниковими камерами і гвинтовою частиною роторів, у яких стискається [[газ]], розташовані вузли ущіль[[защільнювач|нювач]]ів, що складаються з набору [[графіт]]ових і [[бабіт]]ових кілець. У камери між групами кілець подається запірний газ, що перешкоджає попаданню масла з [[Підшипниковий вузол|підшипникових вузлів]] у газ, що стискається, а також газу у підшипникові камери.