Марек Бєнчик: відмінності між версіями

==Діяльність==▼

Вивчав романістику на [[Варшавський університет|Варшавському університеті]]. Працює в Інституті літературних досліджень [[Польська Академія Наук|Польської Академії Наук]] як історик літератури. Викладає в Літературно-мистецькій студії [[Ягеллонський університет|Ягеллонського університету]] в [[Краків|Кракові]]. Співпрацює з католицьким тижневиком "[https://pl.wikipedia.org/wiki/Tygodnik_Powszechny Tygodnik powszechny]" та французьким квартальником "[[L'atelier du roman]]". Знавець літератури польського романтизму та сучасної французької гуманістики. У науці дебютував текстом "Чорна людина. Зиґмунт Красінський в стосунку до смерті" (1990). Як письменник прославився після публікації роману "Термінал" (1994). Це історія "післясучасної" любові двох стипендистів, що прибули з різних сторін світу до Франції. ▼

Член [http://www.fijev.org/en/component/content/article/9-accueil/70-federation-internationale-des-journalistes-et-ecrivains-des-vins-et-spiritueux.html Міжнародної федерації вин і спиртних напоїв журналістів і письменників] (F.I.J.E.V.), співпрацює з краківським Collegium Vini. Автор есе та колонок на тему вина в польській пресі. Разом із Войцехом Бонковським створив перший польський енологічний путівник "Вина Європи". ▼

У жовтні [[2012]] року став лауреатом Літературної нагороди Nike за збірку есе "Книга облич". Українською мовою в збірці "Тотальний футбол" (вид. "[[Грані-Т]]", [[2012]]) вийшло його есе "Останній штрафний. Варшава" (пер. [[Богдана Матіяш]]). ▼