Алкман: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Розум (обговорення | внесок) стильові правлення, правопис, вікіфікація |
||
Рядок 1:
Тексти Алкмана відрізняються невимушеністю, відсутністю
Найчастіше Алкман
[[
Він особливо відзначився своїми парфеніями, тобто дівочими піснями, хоча писав ще гімни Зевсові, Кастору та Поллуксу, Гері, Афродіті, Аполлону і
== Біографія ==
У стародавності високо цінували любовні вірші Алкмана, фрагменти яких дійшли до нашого часу, крім того, йому належить ряд застільних пісень. Імовірно, саме він створив нові поетичні форми, піднесши в ранг літератури імпровізовані пісні, що до того були насамперед музично-танцювальними композиціями. Однак найвагоміший внесок Алкман зробив у розвиток хорової поезії.▼
Олександрійські вчені зібрали пісні Алкмана у шість книг. Від більшості віршів збереглися лише короткі уривки, проте сучасний читач може судити про його творчість за великим (бл. 100 рядків) папірусним уривком, що містить парфеній (пісню для дівочого хору). Пісня написана на вшанування Артеміди Ортії. Текст пісні складається з декількох окремих частин, зв'язаних між собою поетичними формулами, що позначають кінець одного і початок другого сюжету. Цими сюжетами були: прославляння древніх героїв Спарти, міркування про могутність богів і тлінність людського життя, і як наслідок моральні приписи, далі слідують вихваляння окремих учасниць хору.▼
Цей і менші фрагменти демонструють відсутність суворості, характерної для Спарти, невимушені і рухливі навіть розміри, якими користується поет. Він створював прекрасні сміливі метафори, називаючи, наприклад, морську піну «квіткою хвилі», а гори, що поросли лісом, — «грудьми темної ночі». Набільш відомий фрагмент, у наш час названий «ноктюрном», де у влучних і чарівних віршах Алкман описує глибокий спокій природи, коли на світ спустилася ніч.▼
Завдяки багатству метрики, Алкман став зразком для пізніших поетів, що писали хорову лірику. У Спарті йому встановили пам'ятник і глибоко шанували протягом століть. Поети і вчені олександрійської школи зарахували Алкмана до канону 9-ти ліриків. У новий час широко відомий був тільки «ноктюрн», який був перекладений Ґете.На честь нього встановлен пам'ятник.▼
Майже вірогідно, що Алкман походив від батьків-рабів; згадується також ім'я його батька, Дамас або Титар. <sup>[2]</sup> Аристотель також повідомляє, що помер Алкман від педикульозу <sup>[6]</sup> (хоча міг сплутати Алкмана з філософом Алкмеоном Кротонскім). Павсаній повідомляє, що могила Алкмана перебувала в Спарті поруч з могилою Олени Троянської. <sup>[7]</sup>▼
Відомо, що Алкман жив і працював у Спарті в період після Другої Мессинської війни, де був керівником хорів, для яких складав мелодії, слова і розробляв танцювальні рухи під пісню.
▲Алкман - перший відомий по збереженим фрагментам поет, який писав пісні для хору. У Спарті, де особливо шанувалися Аполлон і богиня-діва Артеміда дівочі хори були особливо поширені. Для них крім текстів Алкман створював мелодії і розробляв танцювальні рухи.
Корпус текстів Алкмана, зібраний олександрійськими філологами, становив 6 книг (бл. 60 творів). Всі ці тексти були загублені з початком Середньовіччя; до 1855 Алкман був відомий тільки за цитатами у грецьких авторів. У 1855 в похованні у другої піраміди в Саккарі був знайдений перший папірус, що містить справжній текст. На папірусі (який зберігається в Луврі) збереглося бл. 100 рядків Парфенія - "дівочої пісні", призначеної для виконання хором дівчат. В1960 -і роки в Оксірінхе в розкопках скупчень древнього сміття були знайдені нові папіруси з справжніми текстами Алкмана; майже всі вони є також уривками Парфьонов.▼
▲
== Творчість ==
Алкман писав переважно
-піани (гімни богам),
-
-парфенії (пісні для хорів дівчат),
-гіпофегмати (танцювальні пісні),
-еротики (любовні пісні),
-епіталамії (весільні пісні),
-
▲Корпус текстів Алкмана, зібраний олександрійськими філологами, становив 6 книг (бл. 60 творів). Щонайменше дві з них містили парфенії, які принесли поетові найбільше визнання. Всі ці тексти були загублені з початком
▲Тексти Алкмана відрізняються невимушеністю, відсутністю характернюї для Спарти суворості.
▲
▲Найчастіше Алкман використовує гекзаметр та тетраметр; характерная для Алкмана двустрочна система із дактилічного гекзаметра і дактилічного тетраметра отримали назву Алкманової строфи.
▲[[File:Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary b1 451-0.jpg|thumb|434x434px|Алкманова строфа.]]
▲Він особливо відзначився своїми парфеніями, тобто дівочими піснями, хоча писав ще гімни Зевсові, Кастору та Поллуксу, Гері, Афродіті, Аполлону і т. д. Зберігся досить великий уривок парфенія, в якому поет прославляє вроду керівниць хору Агесіхори й Агідо, порівнюючи їх із блиском золота чи сонячних променів.
▲Цей і менші фрагменти демонструють відсутність суворості, характерної для Спарти, невимушені і рухливі навіть розміри, якими користується поет. Він створював прекрасні сміливі [[метафора|метафори]], називаючи, наприклад, морську піну «квіткою хвилі», а гори, що поросли лісом,
Алкман один з перших почав поєднувати міфологічні мотиви з елементами реального життя. Йому також належав ряд еротичнихΑΑΑ віршів, у яких, зокрема, оспівується жіноча врода. Загалом поет полюбляв усе красиве, тому надзвичайно глибоко відчував мальовничість природи. До нас дійшов його вірш, що зображає спокій поснулої природи:▼
▲У
▲Завдяки багатству метрики, Алкман став зразком для пізніших поетів, що писали хорову лірику. У [[Спарта|Спарті]] йому встановили пам'ятник і глибоко шанували протягом століть. Поети і вчені [[Олександрійська школа|олександрійської школи]] зарахували Алкмана до канону 9-ти ліриків. У новий час широко відомий був тільки «ноктюрн», який був перекладений [[Ґете Йоганн Вольфґанґ фон|Ґете]]. На честь нього
▲
Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі,
Рядок 49 ⟶ 55:
Страховищ у глибинах моря сон пройняв,
Крила поскладавши, в вітах поснуло
(Переклад Г. Кочура)
Ця чудова картина завмерлої уві сні природи повторюється у творах Вергілія, Овідія, Мільтона, особливо відома вона з наслідування М.Лермонтовим Гете (
▲Ця чудова картина завмерлої уві сні природи повторюється у творах Вергілія, Овідія, Мільтона, особливо відома вона з наслідування М.Лермонтовим Гете ("Горные вершины спят во мгле ночной").
== Посилання ==
Рядок 99 ⟶ 77:
* [http://slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/3/38/1000537.htm?text=%D0%90%D0%BB%D0%BA%D0%BC%D0%B0%D0%BD&stpar3=1.2 Энциклопедия «Кругосвет»]
* [http://slovari.yandex.ru/dict/lubker/article/1/lub-0277.htm?text=%D0%90%D0%BB%D0%BA%D0%BC%D0%B0%D0%BD&stpar3=1.4 Реальный словарь классических древностей]
* [http://www.academia.edu/3406589/_In_Russian_ Зайков А.
{{greece-bio-stub}}
|